Присвоєння звання Героя України та нагородити Орденом "Золота Зірка" Старшого стрільця-оператора 61-ї Окремої Механізованої Степової бригади, 100-го полку, 3-ї роти, 2-го взводу, 3-го підрозділу військової частини А0243, військової частини А3425. Романенка Романа Ігоровича. (посмертно).

Шановний пане Президенте!

Прошу вас присвоїти звання Героя України та нагородити Орденом "Золота Зірка"
Старшого стрільця-оператора 61-ї Окремої Механізованої Степової бригади, 100-го полку, 3-ї роти, 2-го взводу, 3-го підрозділу військової частини А0243, військової частини А3425.
Романенка Романа Ігоровича.
Який загинув під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій населеного пункту "ФАНАСЄЄВКА" Курської області (РФ).
РОМАНЕНКО РОМАН ІГОРОВИЧ народився 3 лютого 1988 року в Шостці. Навчався у школі № 8, потім – у ЗОШ № 7. З дитинства Роман ріс спокійним та врівноваженим, розумним і допитливим. Захоплювався малюванням, відвідував гурток зображувального мистецтва. Після закінчення 9 класів юнак вступив до місцевого хіміко-технологічного коледжу, після цього отримав вищу освіту у Шосткинському інституті СумДУ ( «Комп’ютеризовані системи управління та автоматика»). За словами рідних, Роман мав справжній талант лагодити різні речі – від побутових до складної техніки. Вдома все було зроблено його руками. Молодий чоловік мав також непересічні здібності до винахідництва та вдосконалення різноманітних механізмів, промислового обладнання. Після закінчення інституту Роман влаштувався на провідне місцеве підприємство, де працював до 2015 року. Відзначений почесними грамотами. Після переїзду до столиці Роман Романенко працював у приватних компаніях майстром-електронником.
На захист України наш земляк став 1 червня цього року. Виконував обов’язки старшого стрільця-оператора механізованої роти. Під час розмов з мамою, сестрою та своєю коханою Роман часто повторював: «Не хвилюйтеся! Все буде добре! Я повернуся!». Друзі та родичі згадують його як людину щедрої та світлої душі – позитивну, працелюбну, товариську. Він намагався допомогти не тільки рідним і друзям, але й незнайомим. Був надійною опорою для своєї родини. Багато хто його знав, казали, що такі люди як Роман зустрічаються рідко. Був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох своїх друзів, які відгукуються про нього, як надійного та вірного товариша.Роман дуже любив Україну і збирався все життя прожити на рідній землі. Ніколи не прагнув жити в іншій країні. Мріяв після закінчення війни розвивати власну справу. В останнє Роман мав розмову з усіма родичами 4 серпня 2024 року. Він як завжди заспокоював дорогих людей і переконував їх, що на фронті не так вже й важко. Що він все витримає і обов’язково обійме рідних і друзів…
Романенко Роман Ігорович героїчно загинув 15 вересня 2024року, під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій населеного пункту "ФАНАСЄЄВКА" Курської області (рф). При захисті територіальної цілісності та суверенітету України.
Пане Президенте від імені матери, сестри, дружини, друзів та побратимів просимо підписати петицію про присвоєння Героя України посмертно Старшому стрільцю Романенку Роману Ігоровичу. Оскільки Роман віддав за Україну найцінніше - своє життя, тому звання Героя України (посмертно) це найменше, що держава може зробити у відповідь для нього. Роман не зрадив свою країну, своїх рідних, близьких, свій український народ,а гідно боровся до останньої краплини своєї крові і поклав своє життя не задумуючись не на одну секунду, заради того, щоб ми всі жили у вільній, незалежній і щасливій Україні.
Вічна пам'ять та шана, доземний уклін Герою, Слава Україні!