Присвоєння Героя України (посмертно) Олегу Брякову

Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас як дружина, яка втратила чоловіка та батька дитини у цій жорстокій війні, розв’язаній російською федерацією проти нашої незалежної та суверенної України. Прошу Вас присвоїти найвище почесне звання Держави – Герой України (посмертно) – моєму чоловіку, Олегу Брякову.Наш захисник героїчно загинув, виконуючи бойове завдання командира у складі евакогрупи з евакуації поранених побратимів поблизу населенного пункту Торське Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області 01 жовтня 2024 року отримавши травми несумісні з життям в результаті влучання ворожого FPW дрону.
Олег Бряков народився 15 червня 1970 року у російському місті Шадринськ Курганської області російської федерації, далеко від села Сидоренкове Богодухівського району Харківської області, де проживав останні 10 років.
У 1989 році був призваний на строкову військову службу, а невдовзі після демобілізації родина Брякових переїхала до України.
Чи міг подумати росіянин за місцем народження, що йому доведеться воювати теж з росіянами, які поставили за мету знищити незалежну Україну? Проте з початком повномасштабного вторгнення, Олег, не вагаючись, прийняв рішення стати на захист нашої країни. Уже 25 лютого 2022 року він був зарахований до лав Збройних сил України.
В складі 60 механізованої бригади на посаді головного сержанта взводу звільняв населені пункти на Херсонщині, н.п. Архангельське, робив зачистку н.п.Високопілля. Приймав безпосередню участь у контрнаступі. Прорив противника біля н.п.Осокорівка. Бій на рубежі н.п.Дудчани - н.п. Новокам'янка. Звільнення Херсонщини та базування в н.п.Берислав.
В складі роти заходили в н.п.Бахму для виконання бойового завдання по недопущенню прориву ворога в н.п.Бахмут, разом зі своїм взводом тримали ділянку біля сміттєвого заводу. Потім бої за н.п.Андріївка та н.п.Кліщіївка.
Рівненщина
У складі роти виконували бойове завдання по триманню державного кордону України.
Знову був захід підрозділу в населений пункт Бахмут, коли противник вже контролював пів міста.Брав участь в інтенсивних вуличних боях, під час яких отримав поранення.
Міг звільнитися, але, як справжній герой, повернувся на службу та продовжив виконувати бойові завдання.
Після поранення та проходження курсу реабілітації, повернувся в підрозділ.
Разом з підрозділом охороняв державний кордон в районі н.п.Стрілече -н.п.Глибоке
Донеччина
Бій за н.п.Берхівка
Харківщина
Вже перебуваючи на посаді головного медика роти, підрозділ Олега переводять на новий гарячий напрямок Куп'янськ. Брав участь у боях на Куп'янському напрямку в районі н.п.Синьківка.
Донеччина
Після Куп'янського напрямку, підрозділ перевели на Лиманський напрямок, район н.п.Терни. Допомагав побратимам з евакуацією в складі евакогрупи.Під час виконання чергового бойового завдання Олег загинув і повернувся додому "На щиті".
Сьогодні гине цвіт нації, кращі з кращих, діти залишаються без батьків. І наша 10-річна донечка вже ніколи не побачить тата, ми вже ніколи не втілимо наші спільні мрії в життя.

Україна повинна вшановувати своїх Героїв, які віддали своє життя за нашу свободу і незалежність, були вірні військовій присязі, виконуючи свій обов'язок перед Батьківщиною до останнього подиху.

Мого чоловіка вже не повернути. Але його самовідданість– це приклад для наступних поколінь. Його хоробрість, мужність та вірність Збройним Силам України доведена справами і найголовнішим – він на полі бою віддав життя за незалежність та територіальну цілісність України, за свободу українського народу.

Прошу Вас гідно вшанувати його подвиги та присвоїти Олегу Брякову звання Героя України (посмертно). Це не лише шана моєму чоловікові, але й уособлення його внеску у боротьбу за наше майбутнє.

Вічна пам’ять Герою!

Слава Україні!
Героям Слава!