№22/235840-еп
Прохання розгляду петиції про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові військовослужбовцю ЗСУ старшому сержанту Кочубею Івану Павловичу.
Автор (ініціатор): Малишева-Кочубей Марія Вікторівна
Дата оприлюднення: 21 жовтня 2024
Шановний пане президент! Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові військовослужбовцю Збройних Сил України старшому сержанту Кочубею Івану Павловичу.
Іван народився 23 червня 1989 року. Дитинство і юність пройшли в м. Глухів, там він і навчався у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка. Ще будучи студентом здійснив свою мрію-вперше стрибнув з парашутом. Після навчання проходив строкову службу у 95 десантній бригаді у м. Житомир. Мав 5 стрибків з парашутом, чим дуже пишався.
У 2016 році Іван пішов на контрактну службу до Державної прикордонної служби України. З листопада 2016 року охороняв кордон України в м. Зноб-Новгородське Сумської області. А пізніше ніс службу на посаді старшини підрозділу ДПС Сопич.
На початок повномасштабного вторгнення Іван працював в торгівлі, ростив сина, жив мирне життя із родиною. 24 лютого 2022 року з самого ранку він пішов до військкомату а вже 28 лютого добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Казав, що він не може стояти осторонь, коли прийшли в його дім, що він професійний військовий і його готували захищати країну.
У березні - травні 2022 року Іван проходив службу у роті охорони міста, стояв на блокпостах та вогневих позиціях. У липні 2022 за розподілом опинився у 53 ОМБр імені Володимира Мономаха.
Наступні півтора роки війни провів на Донеччині, у гарячих точках: Вугледар, Бахмут, Авдіївка. Обіймав посаду головного сержанта взводу. Був мотивованим, відповідальним, сильним та безкомпромісним у боротьбі з ворогом. Чітко виконував всі поставлені завдання. Завжди підтримував побратимів, їх дух і настрій. Надавав допомогу пораненим, навіть ризикуючи своїм життям. Постійно навчався і розвивався, вдосконалював військові навички. Не боявся виходу на найгарячіші позиції, завжди першим опановував нову зброю.
Нагороджений нагрудним значком Кращий сержант та грамотою За сумлінне виконання військового обов'язку.
Мріяв після війни відновлювати Україну, тому в серпні 2023 року вступив до Полтавського державного аграрного університету. Продовжував боронити державу і розпочав навчання.
Іван загинув 12 березня 2024 року в н.п. Тоненьке Донецької області під час ведення бою. Похований в рідному місті Глухові.
Загибель Івана стала величезною втратою для його родини. Він був добрим сином і братом, чудовим чоловіком та надзвичайно люблячим і турботливим батьком.
Прошу всіх підписати петицію і вшанувати пам'ять Івана, адже він віддав найцінніше, що є в кожного-своє життя.
Іван народився 23 червня 1989 року. Дитинство і юність пройшли в м. Глухів, там він і навчався у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка. Ще будучи студентом здійснив свою мрію-вперше стрибнув з парашутом. Після навчання проходив строкову службу у 95 десантній бригаді у м. Житомир. Мав 5 стрибків з парашутом, чим дуже пишався.
У 2016 році Іван пішов на контрактну службу до Державної прикордонної служби України. З листопада 2016 року охороняв кордон України в м. Зноб-Новгородське Сумської області. А пізніше ніс службу на посаді старшини підрозділу ДПС Сопич.
На початок повномасштабного вторгнення Іван працював в торгівлі, ростив сина, жив мирне життя із родиною. 24 лютого 2022 року з самого ранку він пішов до військкомату а вже 28 лютого добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Казав, що він не може стояти осторонь, коли прийшли в його дім, що він професійний військовий і його готували захищати країну.
У березні - травні 2022 року Іван проходив службу у роті охорони міста, стояв на блокпостах та вогневих позиціях. У липні 2022 за розподілом опинився у 53 ОМБр імені Володимира Мономаха.
Наступні півтора роки війни провів на Донеччині, у гарячих точках: Вугледар, Бахмут, Авдіївка. Обіймав посаду головного сержанта взводу. Був мотивованим, відповідальним, сильним та безкомпромісним у боротьбі з ворогом. Чітко виконував всі поставлені завдання. Завжди підтримував побратимів, їх дух і настрій. Надавав допомогу пораненим, навіть ризикуючи своїм життям. Постійно навчався і розвивався, вдосконалював військові навички. Не боявся виходу на найгарячіші позиції, завжди першим опановував нову зброю.
Нагороджений нагрудним значком Кращий сержант та грамотою За сумлінне виконання військового обов'язку.
Мріяв після війни відновлювати Україну, тому в серпні 2023 року вступив до Полтавського державного аграрного університету. Продовжував боронити державу і розпочав навчання.
Іван загинув 12 березня 2024 року в н.п. Тоненьке Донецької області під час ведення бою. Похований в рідному місті Глухові.
Загибель Івана стала величезною втратою для його родини. Він був добрим сином і братом, чудовим чоловіком та надзвичайно люблячим і турботливим батьком.
Прошу всіх підписати петицію і вшанувати пам'ять Івана, адже він віддав найцінніше, що є в кожного-своє життя.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Сіробаба Юлія Григорівна
25 листопада 2024
2.
Крилова Ірина Василівна
25 листопада 2024
3.
Голубченко Олег Олександрович
25 листопада 2024
4.
Димид Сніжана Богданівна
25 листопада 2024
5.
Костишина Майя Сергіївна
25 листопада 2024
6.
Пархітько Марина Василівна
25 листопада 2024
7.
Андрощук Дар'я Анатоліївна
25 листопада 2024
8.
Гапонюк Валентина Василівна
25 листопада 2024
9.
Денисюк Людмила Петрівна
25 листопада 2024
10.
Трубчанінова Вікторія Станіславівна
25 листопада 2024
11.
Кулик Олена Петрівна
25 листопада 2024
12.
Мельник Наталія Леонідівна
25 листопада 2024
13.
Удовиченко Аліна Миколаївна
25 листопада 2024
14.
Рижак Оксана Йосипівна
25 листопада 2024
15.
Ніколаєнко Гертруда Георгіївна
25 листопада 2024
16.
Брухно Катерина Петрівна
25 листопада 2024
17.
Берладін Інна Петрівна
25 листопада 2024
18.
Дитинюк Тетяна Олегівна
25 листопада 2024
19.
Настич Юлія Леонідівна
25 листопада 2024
20.
Данилевська Олена Володимирівна
25 листопада 2024
21.
Ніколаєва Катерина Олександрівна
25 листопада 2024
22.
Дубей Олена Василівна
25 листопада 2024
23.
Савчук Катерина Іванівна
25 листопада 2024
24.
Юрченко Ірина Миколаївна
25 листопада 2024
25.
Шишова Тетяна Степанівна
25 листопада 2024
26.
Гетьман Ірина Григорівна
25 листопада 2024
27.
Мельник Сергій Олексійович
25 листопада 2024
28.
Піляй Зоя Олександрівна
25 листопада 2024
29.
Гесь Мирослава Леонідівна
25 листопада 2024
30.
Козиненко Тетяна Олександрівна
25 листопада 2024
13229
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 57 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.