№22/235840-еп
Прохання розгляду петиції про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові військовослужбовцю ЗСУ старшому сержанту Кочубею Івану Павловичу.
Автор (ініціатор): Малишева-Кочубей Марія Вікторівна
Дата оприлюднення: 21 жовтня 2024
Шановний пане президент! Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові військовослужбовцю Збройних Сил України старшому сержанту Кочубею Івану Павловичу.
Іван народився 23 червня 1989 року. Дитинство і юність пройшли в м. Глухів, там він і навчався у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка. Ще будучи студентом здійснив свою мрію-вперше стрибнув з парашутом. Після навчання проходив строкову службу у 95 десантній бригаді у м. Житомир. Мав 5 стрибків з парашутом, чим дуже пишався.
У 2016 році Іван пішов на контрактну службу до Державної прикордонної служби України. З листопада 2016 року охороняв кордон України в м. Зноб-Новгородське Сумської області. А пізніше ніс службу на посаді старшини підрозділу ДПС Сопич.
На початок повномасштабного вторгнення Іван працював в торгівлі, ростив сина, жив мирне життя із родиною. 24 лютого 2022 року з самого ранку він пішов до військкомату а вже 28 лютого добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Казав, що він не може стояти осторонь, коли прийшли в його дім, що він професійний військовий і його готували захищати країну.
У березні - травні 2022 року Іван проходив службу у роті охорони міста, стояв на блокпостах та вогневих позиціях. У липні 2022 за розподілом опинився у 53 ОМБр імені Володимира Мономаха.
Наступні півтора роки війни провів на Донеччині, у гарячих точках: Вугледар, Бахмут, Авдіївка. Обіймав посаду головного сержанта взводу. Був мотивованим, відповідальним, сильним та безкомпромісним у боротьбі з ворогом. Чітко виконував всі поставлені завдання. Завжди підтримував побратимів, їх дух і настрій. Надавав допомогу пораненим, навіть ризикуючи своїм життям. Постійно навчався і розвивався, вдосконалював військові навички. Не боявся виходу на найгарячіші позиції, завжди першим опановував нову зброю.
Нагороджений нагрудним значком Кращий сержант та грамотою За сумлінне виконання військового обов'язку.
Мріяв після війни відновлювати Україну, тому в серпні 2023 року вступив до Полтавського державного аграрного університету. Продовжував боронити державу і розпочав навчання.
Іван загинув 12 березня 2024 року в н.п. Тоненьке Донецької області під час ведення бою. Похований в рідному місті Глухові.
Загибель Івана стала величезною втратою для його родини. Він був добрим сином і братом, чудовим чоловіком та надзвичайно люблячим і турботливим батьком.
Прошу всіх підписати петицію і вшанувати пам'ять Івана, адже він віддав найцінніше, що є в кожного-своє життя.
Іван народився 23 червня 1989 року. Дитинство і юність пройшли в м. Глухів, там він і навчався у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка. Ще будучи студентом здійснив свою мрію-вперше стрибнув з парашутом. Після навчання проходив строкову службу у 95 десантній бригаді у м. Житомир. Мав 5 стрибків з парашутом, чим дуже пишався.
У 2016 році Іван пішов на контрактну службу до Державної прикордонної служби України. З листопада 2016 року охороняв кордон України в м. Зноб-Новгородське Сумської області. А пізніше ніс службу на посаді старшини підрозділу ДПС Сопич.
На початок повномасштабного вторгнення Іван працював в торгівлі, ростив сина, жив мирне життя із родиною. 24 лютого 2022 року з самого ранку він пішов до військкомату а вже 28 лютого добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Казав, що він не може стояти осторонь, коли прийшли в його дім, що він професійний військовий і його готували захищати країну.
У березні - травні 2022 року Іван проходив службу у роті охорони міста, стояв на блокпостах та вогневих позиціях. У липні 2022 за розподілом опинився у 53 ОМБр імені Володимира Мономаха.
Наступні півтора роки війни провів на Донеччині, у гарячих точках: Вугледар, Бахмут, Авдіївка. Обіймав посаду головного сержанта взводу. Був мотивованим, відповідальним, сильним та безкомпромісним у боротьбі з ворогом. Чітко виконував всі поставлені завдання. Завжди підтримував побратимів, їх дух і настрій. Надавав допомогу пораненим, навіть ризикуючи своїм життям. Постійно навчався і розвивався, вдосконалював військові навички. Не боявся виходу на найгарячіші позиції, завжди першим опановував нову зброю.
Нагороджений нагрудним значком Кращий сержант та грамотою За сумлінне виконання військового обов'язку.
Мріяв після війни відновлювати Україну, тому в серпні 2023 року вступив до Полтавського державного аграрного університету. Продовжував боронити державу і розпочав навчання.
Іван загинув 12 березня 2024 року в н.п. Тоненьке Донецької області під час ведення бою. Похований в рідному місті Глухові.
Загибель Івана стала величезною втратою для його родини. Він був добрим сином і братом, чудовим чоловіком та надзвичайно люблячим і турботливим батьком.
Прошу всіх підписати петицію і вшанувати пам'ять Івана, адже він віддав найцінніше, що є в кожного-своє життя.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Пашко Інна Михайлівна
10 січня 2025
2.
Грабб Світлана Володимирівна
10 січня 2025
3.
Павленко Анастасія Костянтинівна
10 січня 2025
4.
Солдатенко Наталія Василівна
10 січня 2025
5.
Тімганова Альона Анатоліївна
10 січня 2025
6.
Жихарева Олена Сергіївна
10 січня 2025
7.
Рашкова Олена Анатоліївна
10 січня 2025
8.
Кекуатова Наталія Іванівна
10 січня 2025
9.
Литвин Олена Іванівна
10 січня 2025
10.
Кисляк Світлана Леонідівна
10 січня 2025
11.
Собкович Ніна Захарівна
10 січня 2025
12.
Пасічник Ольга Олександрівна
10 січня 2025
13.
Горовова Ірина Валентинівна
10 січня 2025
14.
Котлярська Вікторія Іванівна
10 січня 2025
15.
Конфедерат Ольга Василівна
10 січня 2025
16.
Сальнікова Лілія Петрівна
10 січня 2025
17.
Воробйова Валентина Михайлівна
10 січня 2025
18.
Баєка Вікторія Вікторівна
10 січня 2025
19.
Ковтун Зінаїда Анатоліївна
10 січня 2025
20.
Бабіченко Леся Валеріївна
10 січня 2025
21.
Марчук Яна Анатоліівна
10 січня 2025
22.
Ревуцька Ольга Русланівна
10 січня 2025
23.
Кердань Юлія Сергіївна
10 січня 2025
24.
Ковтунович Юлія Анатоліївна
10 січня 2025
25.
Балкова Ольга Василівна
10 січня 2025
26.
Ліник Олена Миколаївна
10 січня 2025
27.
Шутова Марина Євгенівна
10 січня 2025
28.
Чорна Вікторія Миколаївна
10 січня 2025
29.
Михальчук Людмила Іванівна
10 січня 2025
30.
Заблуда Наталія Віталіївна
10 січня 2025