Присвоєння почесного звання «Героя України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, солдату Шнайдеру Олександру Миколайовичу.

Шановний пане Президенте !
До Вас звертається рідна сестра загиблого військовослужбовця Шнайдера Олександра Миколайовича.
Прошу присвоїти почесне звання «Героя України» (посмертно) моєму братові, єдиному синові наших батьків, відважному захиснику Батьківщини, солдатові, механіку-водію медичного пункту 2-го єгерського батальйону 68ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша (в/ч А4056).
Олександр народився 11.10.1991 року в м. Березне, Рівненській області та закінчив повну загальну середню освіту.
Працював оператором на лінії мокрого збагачення на ВАТ «Березнефарфор». Отримав водійські права всіх категорій.
Любив риболовлю, тварин та швидкість, тому серед захоплень - їзда на мотоциклі. Мотоцикл-це синонім свободи. І саме таким був мій брат, вільний в своїй країні, на своїй землі. З травня 2023 року став на захист України, не маючи жодних навиків військової справи, сумлінно вчився та з серпня 2023 року брав участь в бойових діях по захисту Батьківщини. Був переведений до медичного пункту і призначений водієм евакуаційної машини MaxxPro. Вправно керував 15тонним автомобілем по бездоріжжю під нескінченні обстріли ворога. Кожен раз, сідаючи за кермо евакуаційного бронетранспортера International MaxxPro і вирушаючи на порятунок/спасіння поранених солдат, мій брат ніс надлюдську відповідальність. Насамперед відповідальність за безпечний бойовий виїзд, за життя екіпажу (евакуаційної бригади військових медиків) та швидкісну доставку пораненого солдата до стабілізаційного пункту.
За свою службу щонайменше 30 поранених солдат Олександр довіз до стабпункту, чим зберіг кожному з них життя.
Його прізвище звучало як і позивне «Шнайдер». Та переглядаючи телефон брата вже після загибелі, у військовому чаті бригади, прочитала, що в одному з тяжких бойових виїздів, коли на певний час втратився з ним зв’язок, почались хвилювання. Та потім зв’язок відновився і брату написали : « ти не «Шнайдер», ти - «Шумахер»». Там швидкість вирішує все !!
Окрім бойових виїздів на евакуацію за пораненими військовими, Олександр відвозив і забирав солдат ( ротація ) з зони бойових дій, підвозив їм провізію, перевозив у великій кількості протитанкові міни, а також іноді був додатковим водієм в якості провідника по складному бездоріжжю в темний час доби.
Останній бойовий виїзд брата був 05.02.2024року, якраз в ролі супроводжуючого і навіть тут він завершив справу. Довезли і розгрузили таку потрібну провізію ( свічки, їжа, набої) до солдат в зоні бойових дій. І вже повертаючись до свого місця дислокації їхнє авто ( ЗІЛ 131) було розбито високоточним наведенням ворожої ракети з ПТРК поблизу н.п. Новоєгорівка Луганської області. Серед 3х солдат Олександр один вижив, та на жаль отримав важкі бойові травми.
Брат дуже любив своє життя. У нього були мрії та плани, які вже ніколи не здійсняться.
Так склалося, що під час несення служби в ЗСУ Олександр робив саме те, де був максимально ефективним. Швидкість, кермування, відповідальність, допомога і порятунок - ці слова назавжди асоціюватимуться з Братом. Олександр рятував інших, та врятувати його, на жаль, не змогли. Солдат Шнайдер Олександр Миколайович помер у військовому госпіталі міста Харкова 09.02.2024 року від отриманих бойових травм несумісних з життям.
Вся наша родина пишається Олександром, його жагою до свободи, витримкою, швидкістю та вірністю Батьківщині.
Пане Президенте, від імені батьків, сестри, племінника, друзів та побратимів, просимо підтримати петицію та присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) солдату Шнайдеру Олександру Миколайовичу.
Нашому Герою назавжди 32!
Слава Герою України!
Слава Україні!