Присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Єрко Руслану Володимировичу.

Шановний пане президенте!

Прошу вас розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю, командиру відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 стрілецького батальйону військової частини А7015, старшому солдату Єрко Руслану Володимировичу (позивний Yoda), моєму синові.

27.08.2024 прийшло сповіщення за №10790 про те, що Єрко Руслан Володимирович загинув 26.08.2024 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Макіївка Луганської області.

Єрко Руслан Володимирович, 30.04.1993 року народження, учасник бойових дій в 2014 році. Брав безпосередню участь в Антитерористичній операції у м. Ізюм Харківськой обл., у м. Словьянську та м. Маріуполю Донецької області з 08.07 – 02.09.2014, та з 04.03.2015 – 13.05.2015 р. Військову присягу прийняв 14.05.2013 в/ч 3036.
Після повномасштабного вторгнення у 2022 році, відразу став Волонтером, та допомагав в організації та укомплектувуванні амуніції та провізії для захисників України.
15.11.2022 був призваний по мобілізації першим відділом Кременчуцького РТЦК та СП (згідно Указу президента України № 574/2022 від 12.08.2022) до військової частини А7015.
Мужньо захищав Батьківщину в 67 ОМБр, 57 ОМБр, 63 ОМБР, 68 ОЄБр, 77 ДШБ, 3 ОШБр, 14 ОМБр, 66 ОМБр. Та інших.
Весь час був на «0». Був як звичайним піхотинцем, так першокласним пілотом ударних безпілотних авіаційних комплексів. Приймав участь в обороні і наступі на багатьох напрямках. Приймав участь в евакуації поранених та загиблих побратимів. Багато чого не розповідав зі своїх подвигів, так як не любив хизуватися досягненнями. Мав нагороди. Заслужив повагу і авторитет серед своїх побратимів. Відзначався надзвичайною хоробрістю та сильним бойовим духом. Мотивував інших на виконання обов’язків для захисту України. Побратими захоплювалися його мужністю, відданістю, героїзмом і винахідливістю.
Так як Руслан регулярно показував неймовірні результати у своїй справі, то його постійно прикомандировували до інших бригад. Зі слів командира батальйону: «Його досягнення і кількість знищеного ним ворога вражали».

На жаль так сталося, що під час виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій (в районі населеного пункту Макіївка Луганської області), він загинув під час виконання бойового завдання. Отримані поранення виявилися не сумісними з життям.

Єрко Руслан Володимирович приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. На жаль мій загиблий син так і не встиг завести сім’ю і залишити після себе маленького Українця або Українців, які б продовжували зміцнювати нашу націю.
Від імені родини, друзів, волонтерів, побратимів, враховуючи те, як служив мій син, як він воював і захищав територіальну цілісність України. Який віддав своє життя за те щоб ми – і Ви, пане Президенте – мали шанс вистояти у геноцидній російсько – українській війні. Прошу Вас, пане Президенте, належним чином відзначили його пожертву, та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).

Я, та вся моя родина, пишаємося моїм сином. Він був, є і назавжди буде для нас Героєм. Прошу Вас, щоб і Ви від імені держави Україна, за яку він загинув, визнали це на офіційному рівні.

Уклін та шана загиблому воїну!