Шановний пане президент, прошу Вас надавати Почесне Звання "Герой України"(посмертно) моєму чоловікові Авотиню Андрію Рустамовичу 16.12.1982 р.н., хороброму Захиснику нашої
Батьківщини, військовослужбовцю 2-го стрілецького взводу, 2-ої стрілецької роти військової частини А7281 ЗСУ.
В лютому 2022 року, мій чоловік перебував у Польщі. Однак, 24 лютого, дізнавшись про підступний напад країни-агресора на нашу Батьківщину, Андрій повернувся до України. В рідному Запоріжжі він добровольцем пішов до Шевченківського РТЦК та СП, де 05.03.2022 року був призваний на військову службу.
За час служби Андрій здобув повагу побратимів як чесна й надійна людина. Мав спокійний й врівноважений характер, відрізнявся розсудливістю й здатністю до виважених дій у критичних ситуаціях. За підтримки командування пройшов декілька курсів з тактичної медицини, мав декілька сертифікатів. На бойових завданнях, окрім основних службових обов'язків, добровільно виконував функції парамедика й рятував життя побратимів.
Окремої уваги заслуговує мужність мого чоловіка - він добровільно не лише вступив до лав ЗСУ, а й йшов на передову. За час служби встиг побувати на трьох напрямках і ніколи не намагався ухилитися від виконання бойових завдань.
Війна не обирає кому загинути, тож 14 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Куп'янському напрямку, мій чоловік отримав мінно-вибухову травму, а саме травматичну ампутацію обох ніг. Попри важке поранення він зміг встановити зв'язок по рації та викликав на себе евакуацію. 16 липня Андрій помер внаслідок отриманих поранень.
За заслуги перед Україною та українцями прошу присвоїти почесне звання Героя України, хоч вже й посмертно, моєму чоловікові Авотиню Андрію Рустамовичу.
Без чоловіка та батька лишилася родина: дружина (інвалід ІІІ групи) та син 2012 року народження.
Слава Герою України.
Слава Україні.