Прошу Вас присвоїти посмертно почесне звання "Герой України» моєму братові, Трофімуку Юрію Вікторовичу військовослужбовцю прикордоннику старшому солдату.
Юрій народився 28 квітня 1992 року у м. Львів, де і проживав. Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації добровольцем став на захист Держави від окупантів вступивши до лав 5-го прикордонного Сумського загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Він виконував обовʼязки інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника 1 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів 5 прикордонної застави(з місцем дислокації н.п. Миропілля) 2 прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Писарівка)
5 прикордонного загону Державної прикордонної служби
України, та неодноразово брав участь у бойових завданнях на Сумщині та Донеччині.
У 2024 році отримав почесну грамоту за зразкове виконання службових обов’язків.
4 травня 2024 року одержав вогнепальне осколкове поранення правої ноги, але після відновлення Юрій (позивний ОЛХ) знову повернувся на фронт до своїх побратимів, демонструючи відданість та мужність. Його девіз був: «Якщо не я, то хто?»
Трофімук Юрій Вікторович в/ч 9953 захищаючи державний суверенітет України загинув 10 жовтня 2024 року на північно - східному напрямку Сумської області, під час виконання бойового завдання витягуючи побратима з поля бою. До останного подиху залишався вірним присязі, своєму народу, своїм побратимам, та Україні.
В бою неодноразово підтверджував свою мужність та незламність. Своїми вчинками Юрій став прикладом для всіх українців, показавши силу духу та патріотизм.
У Юрія залишилися мама, два брати, дядько і маленька племінниця.
Побратими відгукуються про нього як надійного та вірного товариша, який завжди був готовий прийти на допомогу і таким залишить у нашій памʼяті. Йому навіки залишиться 32 роки. Віддавши найцінніше - своє життя Юрій заслуговує на найвищу державну нагороду.
Уклін та шана Герою! Вічна пам'ять! Слава Україні!