№22/236388-еп
Шановний Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти посмертно почесне звання "Герой України» моєму братові, Трофімуку Юрію Вікторовичу військовослужбовцю прикордоннику старшому солдату.
Автор (ініціатор): Трофімук Віктор Вікторович
Дата оприлюднення: 01 листопада 2024
Шановний Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти посмертно почесне звання "Герой України» моєму братові, Трофімуку Юрію Вікторовичу військовослужбовцю прикордоннику старшому солдату.
Юрій народився 28 квітня 1992 року у м. Львів, де і проживав. Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації добровольцем став на захист Держави від окупантів вступивши до лав 5-го прикордонного Сумського загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Він виконував обовʼязки інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника 1 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів 5 прикордонної застави(з місцем дислокації н.п. Миропілля) 2 прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Писарівка)
5 прикордонного загону Державної прикордонної служби
України, та неодноразово брав участь у бойових завданнях на Сумщині та Донеччині.
У 2024 році отримав почесну грамоту за зразкове виконання службових обов’язків.
4 травня 2024 року одержав вогнепальне осколкове поранення правої ноги, але після відновлення Юрій (позивний ОЛХ) знову повернувся на фронт до своїх побратимів, демонструючи відданість та мужність. Його девіз був: «Якщо не я, то хто?»
Трофімук Юрій Вікторович в/ч 9953 захищаючи державний суверенітет України загинув 10 жовтня 2024 року на північно - східному напрямку Сумської області, під час виконання бойового завдання витягуючи побратима з поля бою. До останного подиху залишався вірним присязі, своєму народу, своїм побратимам, та Україні.
В бою неодноразово підтверджував свою мужність та незламність. Своїми вчинками Юрій став прикладом для всіх українців, показавши силу духу та патріотизм.
У Юрія залишилися мама, два брати, дядько і маленька племінниця.
Побратими відгукуються про нього як надійного та вірного товариша, який завжди був готовий прийти на допомогу і таким залишить у нашій памʼяті. Йому навіки залишиться 32 роки. Віддавши найцінніше - своє життя Юрій заслуговує на найвищу державну нагороду.
Уклін та шана Герою! Вічна пам'ять! Слава Україні!
З повагою,
Трофімук Віктор Вікторович.
Прошу Вас присвоїти посмертно почесне звання "Герой України» моєму братові, Трофімуку Юрію Вікторовичу військовослужбовцю прикордоннику старшому солдату.
Юрій народився 28 квітня 1992 року у м. Львів, де і проживав. Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації добровольцем став на захист Держави від окупантів вступивши до лав 5-го прикордонного Сумського загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Він виконував обовʼязки інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника 1 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів 5 прикордонної застави(з місцем дислокації н.п. Миропілля) 2 прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Писарівка)
5 прикордонного загону Державної прикордонної служби
України, та неодноразово брав участь у бойових завданнях на Сумщині та Донеччині.
У 2024 році отримав почесну грамоту за зразкове виконання службових обов’язків.
4 травня 2024 року одержав вогнепальне осколкове поранення правої ноги, але після відновлення Юрій (позивний ОЛХ) знову повернувся на фронт до своїх побратимів, демонструючи відданість та мужність. Його девіз був: «Якщо не я, то хто?»
Трофімук Юрій Вікторович в/ч 9953 захищаючи державний суверенітет України загинув 10 жовтня 2024 року на північно - східному напрямку Сумської області, під час виконання бойового завдання витягуючи побратима з поля бою. До останного подиху залишався вірним присязі, своєму народу, своїм побратимам, та Україні.
В бою неодноразово підтверджував свою мужність та незламність. Своїми вчинками Юрій став прикладом для всіх українців, показавши силу духу та патріотизм.
У Юрія залишилися мама, два брати, дядько і маленька племінниця.
Побратими відгукуються про нього як надійного та вірного товариша, який завжди був готовий прийти на допомогу і таким залишить у нашій памʼяті. Йому навіки залишиться 32 роки. Віддавши найцінніше - своє життя Юрій заслуговує на найвищу державну нагороду.
Уклін та шана Герою! Вічна пам'ять! Слава Україні!
З повагою,
Трофімук Віктор Вікторович.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Давидюк Тетяна Володимирівна
15 січня 2025
2.
Кравчук Діана Миколаївна
15 січня 2025
3.
Адаменко Дарія Петрівна
15 січня 2025
4.
Недільчук Оксана Віталіївна
15 січня 2025
5.
Виноградова Анюта Анатоліївна
15 січня 2025
6.
Ромащенко Тетяна Сергіївна
15 січня 2025
7.
Осьмак Наталія Михайлівна
15 січня 2025
8.
Вільчинська Анна Вячеславівна
15 січня 2025
9.
Яценко Наталія Віталіївна
15 січня 2025
10.
Куліш Тетяна Володимирівна
15 січня 2025
11.
Бігун Юлія Володимирівна
15 січня 2025
12.
Карпець Марія-Сніжана Мирославівна
15 січня 2025
13.
Маковецька Віталіна Михайлівна
15 січня 2025
14.
Цимбалюк Галина Володимирівна
15 січня 2025
15.
Шевчук Олеся Григорівна
15 січня 2025
16.
Казмірчук Вікторія Валеріївна
15 січня 2025
17.
Павлюк Вікторія Володимирівна
15 січня 2025
18.
Поїденчук Ольга Леонідівна
15 січня 2025
19.
Якобчук Наталія Юріївна
15 січня 2025
20.
Торохтій Ірина Владиславівна
15 січня 2025
21.
Дороніна Сара Семенівна
15 січня 2025
22.
Дудік Христина Петрівна
15 січня 2025
23.
Маліцка Мирослава Андріївна
15 січня 2025
24.
Пшегорська Аня Володимирівна
15 січня 2025
25.
Серкес Альона Володимирівна
15 січня 2025
26.
Хом'як Ольга Анатоліївна
15 січня 2025
27.
Лащенко Наталія Валентинівна
14 січня 2025
28.
Протуренко Олена Володимирівна
14 січня 2025
29.
Герасимюк Оксана Віталіївна
14 січня 2025
30.
Юхимчук Роксолана Василівна
14 січня 2025