Про присвоєння звання Героя України (посмертно)

Шановний Пане Президенте!

Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, Великородному Сергію Володимировичу, 18.09.1980 року народження, штаб-сержанту, командиру 3 відділення 1-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення Національної Гвардії України, в/ч 3017, м. Харків.
30.05.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період у в/ч 3017, НГУ, м.Харків. Із честю та гідністю він разом із побратимами боронив цілісність нашої держави на Харківському, Луганському та Донецькому напрямках.
17.11.2022 року Наказом Міністерства внутрішніх справ нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою-нагрудним знаком «ЗА ВІДВАГУ В СЛУЖБІ».
13.01.2023 року загинув при виконанні бойового завдання під час бойового зіткнення із збройними силами російської федерації приймаючи безпосередню участь в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій в м. Бахмут, Донецької області.
Згідно Указу Президента України № 96 від 23.02.2024 року нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, посмертно.
Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому
важко, навпаки старався усіх підтримувати, ризикуючи своїм життям, Сергій неодноразово рятував його іншим людям, вивозячи їх з-під обстрілів з різних куточків нашої країни.
Всі хто його знав говорить, що такі люди, як він – зустрічаються вкрай рідко.
Його рішення стати на захист нашої країни не обговорювалося. Всі ми знали, що жодна сила не втримає його бойовий дух. Позивний «БЕРС» повністю відображав внутрішній світ Сергія. Колись я запитала у нього: «Чому такий позивний?». На що він відповів: «Це з історії. «БЕРС» - скорочено від слова «берсерк» - лютий воїн у скандинаво-германському світі, в українському фольклорі слово відоме як «берсерко» - запорізький козак, наділений надздібностями, який голіруч виходив протидіяти озброєному противнику.
Коли всі українці просили закрити небо над Україною, нам здавалося, що наше - вже закрите. Сергій для родини був куполом захисту. Його твердий погляд і безмежна віра в Україну переконували, що все буде добре. І ми вірили.
Минув 1 рік і 10 місяців . Страшний, зболений¸ спустошений. Якась мить - і проклята куля забрала у матері – сина, у дружини - чоловіка, у сина – батька, у всіх нас – вирвала шматок серця. Чорна Бахмутська земля не відпустила нашого Сергія додому… А ми чекаємо...
Сергій відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та Державі.
Я пишаюсь своїм чоловіком, а син – своїм батьком-Героєм. Батьком з великої літери.
Сергій віддав саме цінне – своє життя, за нас із вами, за вільну Україну та мир, маючи безліч планів та нездійснених мрій.
Прошу Вас розглянути петицію на почесне звання найвищої державної нагороди «Героя України», її вірного і доброго Cина, навічно закарбовуючи пам'ять про Його шлях боротьби на сторінках історії нашої з Вами Держави.
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні!