Присвоєння посмертно звання героя України Унтурі Андрію Вікторовичу

Шановний Пане Президенте!


Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини Унтурі Андрію Вікторовичу , 06.02.1992 року народження, солдат електрик-дизелист польової лазні ВМЗ військової частини А7101, призваного Слобідським ОТЦК та СП в Харківській обл. 25.05.2022 був призваний на військову службу до лав ЗСУ добровольцем у в/ч А7101, м.Харків. Із честю та гідністю він разом із побратимами боронив цілісність нашої держави на Харківському та Донецькому напрямка 28.01.23 У м.Бахмут коли зайшов командтр і сказав що хлопцям потрібна допомога для того щоб вийти із позицій мій брат Андрій і 10 побратимамів за своїм бажання взяли свой автомати і пішли на допомогу побратимам, де і попали в полон до російської федерації і після того 8 чоловік разом із мойм тратом були застрелені в голову та передані додому грузом 200.
01.02.2023 року Андрій загинув при виконанні бойового завдання під час бойового зіткнення із збройними силами російської федерації приймаючи безпосередню участь в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій в м. Бахмут, Донецької області.Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався усіх підтримувати, ризикуючи своїм життям, Андрій неодноразово рятував його іншим людям, вивозячи їх з-під обстрілів з різних куточків нашої країни. Всі хто його знав говорить, що такі люди, як він – зустрічаються вкрай рідко. Його рішення стати на захист нашої країни не обговорювалося. Всі ми знали, що жодна сила не втримає його бойовий дух. Позивний в Андрыя був «МОЛДОВАН» повністю відображав внутрішній світ Андрія.
Андрій для родини був куполом захисту. Його погляд та посмішка і безмежна віра в Україну переконували, що все буде добре. І ми вірили. Минув 1 рік і 9 місяців . Страшний, зболений¸ спустошений. Якась мить - і проклята куля забрала у матері – сина, у брата-брата, у батька-сина, у всіх нас – вирвала шматок серця. Чорна Бахмутська земля не відпустила нашого Андрія живим додому… А ми чекаємо... Андрій відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та Державі. Я пишаюсь своїм братом , а мати- сином Героєм. побратимом з великої літери. Андрій віддав саме цінне – своє життя, за нас із вами, за вільну Україну та мир, маючи безліч планів та нездійснених мрій.
Ще Андрій з 2015 по 2018 проходив службу 53 бригаді ЗСУ та був нагороджений грудноЮ відзнакою Учасника АТО . Прошу Вас розглянути петицію на почесне звання найвищої державної нагороди «Героя України», її вірного і доброго Cина, навічно закарбовуючи пам'ять про Його шлях боротьби на сторінках історії нашої з Вами Держави. Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні!