№22/237766-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату на імʼя Романок Іван Романович
Автор (ініціатор): Філімончук Богдана Володимирівна
Дата оприлюднення: 27 листопада 2024
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Романку Івану Романовичу, який загинув 24.04.2024 поблизу населеного пункту Андріївка Донецької області, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
Романок Іван Романович народився 12.08.2002 в місті Бровари. До війни він навчався в Національній академії внутрішніх справ. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну він пішов на фронт, щоб захищати свою Батьківщину.
З початку повномасштабного вторгнення, Іван, студент столичної академії внутрішніх справ, одразу приєднався до лав Броварського підрозділу ТрО у складі якого приймав участь в обороні Київщини.
Опісля ТРО Іван перевівся у 2мб 3ОШБр, 06.03.2023 з 16 березня того ж року вже виходив на бойові виходи на Бахмутському напрямку. З травня по вересень приймав безпосередню участь в штурмових та оборонних діях в напрямку Кліщіївки-Андріївки.
де нищив ворога, відбивав та ходив у штурми. У свої 20 років був одним із наймолодших командиром групи (фаєртіму) , разом з якою,звільняв Андріївку Донецької області, за що має нагороду «Залізний хрест».
14 вересня заходив в нп.Андріївка, де через 2 дні орки пішли в штурм кількістю взводу, який вони, власне, відбили.
За кілька місяців до загибелі, Іван перевівся до 93 ОМБр «Холодний Яр», в якій планував працювати на користь Української Нації на посаді головного сержанта роти та готувати особовий склад.
Іван завжди піклувався про своїх побратимів, підлеглих та ніколи не забував про свою сімʼю
Ось деякі його слова:
Що б я не казав стосовно наших варіантів кінця війни, я вірний присязі та своїй нації, а не … (байдужим українцям) і … (нечесній владі), я вірний справжнім українцям, які зі мною сидять в окопі, воюють в артилерії чи на дронах, займаються волонтерством, розвідкою та спецопераціями, військовою промисловістю та економікою, всім тим, хто приймає участь. І який б варіант не був, я буду зі своїми людьми до талого, що б зі мною не сталося.
Зважаючи на вищесказане, прошу Вас присвоїти Романку Івану Романовичу звання Героя України (посмертно).
Вірю, що його подвиг не буде забутий, і він назавжди залишиться в пам'яті українського народу як справжній герой.
Звертаюся до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Романку Івану Романовичу, який загинув 24.04.2024 поблизу населеного пункту Андріївка Донецької області, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
Романок Іван Романович народився 12.08.2002 в місті Бровари. До війни він навчався в Національній академії внутрішніх справ. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну він пішов на фронт, щоб захищати свою Батьківщину.
З початку повномасштабного вторгнення, Іван, студент столичної академії внутрішніх справ, одразу приєднався до лав Броварського підрозділу ТрО у складі якого приймав участь в обороні Київщини.
Опісля ТРО Іван перевівся у 2мб 3ОШБр, 06.03.2023 з 16 березня того ж року вже виходив на бойові виходи на Бахмутському напрямку. З травня по вересень приймав безпосередню участь в штурмових та оборонних діях в напрямку Кліщіївки-Андріївки.
де нищив ворога, відбивав та ходив у штурми. У свої 20 років був одним із наймолодших командиром групи (фаєртіму) , разом з якою,звільняв Андріївку Донецької області, за що має нагороду «Залізний хрест».
14 вересня заходив в нп.Андріївка, де через 2 дні орки пішли в штурм кількістю взводу, який вони, власне, відбили.
За кілька місяців до загибелі, Іван перевівся до 93 ОМБр «Холодний Яр», в якій планував працювати на користь Української Нації на посаді головного сержанта роти та готувати особовий склад.
Іван завжди піклувався про своїх побратимів, підлеглих та ніколи не забував про свою сімʼю
Ось деякі його слова:
Що б я не казав стосовно наших варіантів кінця війни, я вірний присязі та своїй нації, а не … (байдужим українцям) і … (нечесній владі), я вірний справжнім українцям, які зі мною сидять в окопі, воюють в артилерії чи на дронах, займаються волонтерством, розвідкою та спецопераціями, військовою промисловістю та економікою, всім тим, хто приймає участь. І який б варіант не був, я буду зі своїми людьми до талого, що б зі мною не сталося.
Зважаючи на вищесказане, прошу Вас присвоїти Романку Івану Романовичу звання Героя України (посмертно).
Вірю, що його подвиг не буде забутий, і він назавжди залишиться в пам'яті українського народу як справжній герой.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Михайлова Інна Олександрівна
27 лютого 2025
2.
Данелюк Інна Юріївна
27 лютого 2025
3.
Подшивалова Ганна Сергіївна
27 лютого 2025
4.
Листопад Світлана Миколаївна
27 лютого 2025
5.
Кулик Юлія Володимирівна
27 лютого 2025
6.
Сніцар Марина Михайлівна
27 лютого 2025
7.
Стягайло Анастасія Анатоліївна
27 лютого 2025
8.
Фещенко Наталія Іванівна
27 лютого 2025
9.
Жанська Юлія Миколаївна
27 лютого 2025
10.
Богак Тетяна Василівна
27 лютого 2025
11.
Мікітчак Марина Петрівна
27 лютого 2025
12.
Василишин Світлана Йосипівна
27 лютого 2025
13.
Куліченко Інна Олександрівна
27 лютого 2025
14.
Ярчак Лідія Миколаївна
27 лютого 2025
15.
Конарєва Анна Костянтинівна
27 лютого 2025
16.
Шишківська Вікторія Іванівна
27 лютого 2025
17.
Педосюк Юлія Анатоліївна
27 лютого 2025
18.
Волохіна Вікторія Володимирівна
27 лютого 2025
19.
Загірна Марія Віталіївна
27 лютого 2025
20.
Білоус Юлія Сергіївна
27 лютого 2025
21.
Шпонтак Беата Робертівна
27 лютого 2025
22.
Щербак Марина Валентинівна
27 лютого 2025
23.
Мельник Анна Валеріївна
27 лютого 2025
24.
Андроннікова Олена Анатоліївна
27 лютого 2025
25.
Заяць Олег Ярославович
27 лютого 2025
26.
Алексієнко Яна Володимирівна
27 лютого 2025
27.
Бортник Юлія Вікторівна
27 лютого 2025
28.
Біла Тетяна Борисівна
27 лютого 2025
29.
Романюк Світлана Леонтіївна
27 лютого 2025
30.
Пугарська Галина Михайлівна
27 лютого 2025