Шановний пане Президенте! З часу повномасштабного нападу РФ на нашу державу до складу Збройних Сил України було призвано більше одного мільйона осіб, які поповнили лави Сил оборони. Кожен в державі має обов’язок захищати Батьківщину в міру своїх можливостей, які визначаються, зокрема, станом його здоров’я.
Злоякісні онкозахворювання традиційно вважаються одними з найбільш небезпечних для здоров’я та життя людини. Згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, непридатними до служби в армії вважаються лише ті військовослужбовці, в яких найважчий перебіг хвороби – це якщо говорити простою мовою, не застосовуючи медичної термінології. Для інших – наявність раку не є перешкодою для мобілізації та служби в армії.
В той же час, несприятливі польові умови перебування, зокрема дія сонячного ультрафіолету, контакт з канцерогенними речовинами, фізичні навантаження та стрес, інші негативні фактори, сприяють розвитку та рецидиву хвороби, з кожним випадком якого підвищується ризик настання тяжких наслідків, адже, незважаючи на всі досягнення сучасної медичної науки, онкозахворювання залишаються достатньо поширеною причиною смертності.
Президент неодноразово наголошував на необхідності становлення справедливого та сталого миру. Справедливий мир – є основою розбудови справедливої держави та справедливого суспільства в державі, необхідною умовою яких є справедливе ставлення до військовослужбовців Збройних Сил України. Видається, що буде справедливим надати військовослужбовцям, хворим на злоякісні онкозахворювання, враховуючи те, що держава ще не готова повністю їх звільнити зі служби, право служити за місцем проживання на території, де не ведуться безпосередньо бойові дії. В такому випадку вони будуть позбавлені тих негативних факторів, які можуть спровокувати розвиток хвороби і призвести до незворотних наслідків. Служба в армії – це, перш за все, нанесення шкоди ворогу, при максимальному збереженні здоров’я та життя українських військовослужбовців.
Президент є Главою держави та Верховним Головнокомандувачем, має право законодавчої ініціативи та має можливість вирішити це питання безпосередньо чи доручити його вирішення Міністерству оборони України, в тому числі шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Крім того, Президент може також вирішити в аналогічний спосіб питання щодо військовослужбовців, хворих на інші тяжкі хвороби.
Дякую за розуміння. З повагою, Роман Гринда.
Слава Україні!