Присвоєння "Героя України (посмертно)"

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про «Присвоєння почесного звання Героя України» (посмертно) моєму чоловікові, Гуричу Олександру Васильовичу, який проявив незламну мужність та самопожертву в боротьбі за суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.
Гурич Олександр Васильович народився 3 листопада 1984 року (в сім’ї, де високо цінувалися традиції українського народу, панувала шана до рідного краю). З 24 лютого 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Проходив службу в 63-ій бригаді, 107 батальйоні на посаді оператора радіоперехоплення. Двічі був поранений. у серпні 2022 року, 29 лютого 2024 року. Щоразу після лікування повертався до лав захисників, бо не міг залишатись осторонь, коли ворог нищив Батьківщину.
Під час виконання бойового завдання, захищаючи державу від ворожих атак, Олександр Васильович помер від осколкових поранень, несумісних з життям, після нанесення вогневого ураження з системи «Сонцепьок». Його героїзм і самопожертва не залишаться непомітними: товариші по службі та командування відзначили його відвагу.
За оборону держави його було відзначено такими нагородами:
- медаллю «Учасник бойових дій»;
- подякою командира 107 механізованого батальйону.
Зі слів побратимів Олександр був відповідальним солдатом, завжди приходив на допомогу.
Гурич Олександр Васильович був люблячим чоловіком і батьком. Без годувальника залишилось троє малолітніх дітей, двоє з них діти з інвалідністю. Родина залишилася без найдорожчої людини, але вони свято шанують пам’ять про загиблого.
Я переконана, що присвоєння Героя України (посмертно) Гуричу Олександру Васильовичу стане гідною шаною та слугуватиме нагадуванням про ціну свободи і незалежності.
Прошу розглянути цю петицію та відзначити Гурича Олександра Васильовича високим званням Героя України (посмертно).
Шановний пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Гуричу Олександру Васильовичу, рядовому 63-ої бригади, 107 батальйону, 03 листопада 1984 року народження, хороброму захиснику нашої Батьківщини.
Гурич Олександр служив у 63-ій бригаді 107 батальйону на посаді оператора радіоперехоплення. Брав активну участь у бойових діях на Баштанському, Лиманському, Бахмутському напрямках, в боях за населені пункти Кремінна, Бахмут, Снігурівка і Серебрянський ліс.
Помер 4 травня 2024 року, в лікарні Мечникова м. Дніпро, від отриманих поранень.
Пане Президенте, від імені усієї сім’ї, близьких друзів та побратимів просимо присвоїти Гуричу Олександру Васильовичу найвище почесне звання Держави «Герой України» (посмертно).
Уклін та шана Герою! Вічна пам’ять! Слава Україні! Героям слава!