Присвоєння звання Героя України (посмертно) Антосина Михайло Віталійович А-0281

Шановний пане Президенте!
Звертаємось до Вас із проханням надати звання Героя України (посмертно) Антосина Михайло Віталійович

Народився 17 травня 1995 року в місті Красилові Хмельницької області.
З 2001 – 2012 рр. навчався у Красилівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 (нині Красилівська гімназія №1).
В 2010 році перебуваючи у одному із санаторіїв Новоушицького району познайомився із красунею Юлією, яка згодом стала його дружиною.
Після закінчення 11-ти класів з 2012 року по 2015 рік заочно навчався в Державному вищому навчальному закладі «Тернопільський коледж харчових технологій і торгівлі» за спеціальністю «Товариство та комерційна діяльність», де здобув кваліфікацію «товарознавець-комерсант».
15 червня 2013 року молода пара узаконила свої стосунки. Разом із дружиною будували плани на майбутнє. Мріяли, назбирати кошти на власне житло, автомобіль. Тому разом розпочали їздити у країни Європи у пошуках роботи. Працювали переважно на заводах.
В 2013 році в молодій сім’ї народився первісток – Ілля.
Здобувши диплом молодшого спеціаліста Михайло не проявив бажання працювати за спеціальністю. Отож спочатку займався збором металобрухту.
В 2016 році дружина ощасливила молодого татуся вдруге народивши другого спадкоємця – синочка Кирила.
Михайло влаштувався працювати на АТ «Красилівський машинобудівний завод».
Невдовзі молода сім’я реалізувала деякі із мрій придбавши автомобіль та будинок у селі Дружне Красилівської громади. Проте певний час ще проживали в Красилові.
Останні роки життя займався різьбою по дереву. Мріяв відкрити власний цех. Проте його плани перервало повномасштабне вторгнення.
20 вересня 2022 року Михайло Віталійович отримав повістку на проходження військової служби.
6 грудня 2022 року захисника разом із іншими відправили в Львівську область, де мав проходити військові навчання.
8 грудня 2022 року через певні зміни бригаду направили в Житомирську область, де здійснювалась підготовка молодих захисників.
Службу проходив в Житомирській 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді (95 ОДШБр) військової частини А0281.
Через 2 тижні на полігоні отримав сильне переохолодження та із запаленням легень потрапив у госпіталь. Довгий час перебував під апаратом штучної вентиляції легень. Коли ж захисник зміг самостійно вдихати та видихати повітря його 20 січня 2022 року на 1 день відпустили побачити сім’ю.
Михайло сильно радів новині, що невдовзі стане батьком втретє.
Позивний – Ворон (називали коли був на полігоні) , Антоніо (згідно прізвища).
Посада – стрілець-снайпер 1-го десантно-штурмового взводу 5-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону.
Звання – солдат.
24 січня 2023 року Михайло разом із бригадою відправився місто Сіверськодонецьк Луганської області.
25 січня 2023 року бригаду перенаправили в місто Лиман Краматорського району Донецької області.
26 січня 2023 року остання розмова із дружиною, якій повідомив, що їх мають відправляти на завдання.
27 січня 2023 року зв’язку із захисником уже не було.
30 січня 2023 року дружині прийшло сповіщення, що офіційно Михайло Антосина вважається зниклим безвісти.
Рідні були сповнені тривоги та в надії чекали новин про долю військового. Тривалий час пошуків не давав результатів.
У лютому 2024 року на черговому обміні тілами, тіло нашого захисника повернулось на Батьківщину.
28 березня 2024 року дружину сповістили, що є схоже тіло. Проте рідні не хотіли вірити. Згодом страшна звістка підтвердилася аналізом ДНК.
Як виявилось пізніше, тоді ж 27 січня 2023 року мужньо виконуючи військовий обов’язок в районі населеного пункту Ямполівка Краматорського району Донецької області наш захисник – загинув.
Михайло так і не дізнався, що в 2023 році став батьком маленької Соломії.
12 листопада 2024 року Красилівська громада гідно зустріла Героя схиливши голови у жалобі.
Поховали військового на Алеї Слави міського кладовища в місті Красилів Хмельницької області.
Вічна Слава Герою!