№22/238142-еп
Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Вергуненку Руслану Петровичу
Автор (ініціатор): Вергуненко Олексій Петрович
Дата оприлюднення: 04 грудня 2024
Шановний Пане Президенте, просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно), вірному сину своєї Батьківщини, молодшому лейтенанту групи розвідки штабу загону спеціальної розвідки Вергуненку Руслану Петровичу.
Руслан Петрович народився 23 травня 1977 року у м. Боярка. Після школи здобув освіту в Одеському технікумі нафти і газу та Національному авіаційному університеті, присвятивши більшу частину свого життя роботі в сфері газопостачання як інженер-енергетик. Справжній професіонал, доброзичлива та щира людина, Руслан завжди був готовий підставити плече друзям і допомогти тим, хто потребував підтримки. Його позитив, працьовитість і комунікабельність здобули йому повагу серед колег і знайомих.
Після подій Революції Гідності, не міг стояти осторонь, та у 2016 році добровільно прийняв рішення брати участь в антитерористичній операції (АТО). У складі 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» приймав активну участь у боях біля Попасної, Золотого, Cвітлодарська та інших гарячих точках. У 2019 році після отриманих поранень та контузій був демомібілізований в запас.
З початком повномасштабного вторгнення росії, маючи бойовий досвід, він без вагань став до лав Збройних Сил України. Його підрозділ виконував надскладні, ризиковані завдання, і Руслан, не знаючи страху, брався за найвідповідальніші операції. За оборону Бахмута був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня від Президента України та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Кращий сержант». Крім того, має медалі «За відвагу», «За участь в АТО», «За взірцевість у військовій службі» та інші грамоти та відзнаки.
Руслан Петрович прагнув вдосконалювати свої знання та вміння, тому пройшов підготовку у Центрі підвищення кваліфікації, де став одним із кращих та отримав офіцерське звання. Після навчання повернувся до своєї військової частини А4051, у складі якої виконував бойові завдання на території України та в тилу ворога.
29 жовтня 2024 року Руслан Вергуненко, хоробрий Воїн і незламний патріот, вийшов на своє останнє бойове завдання, з якого повернувся вже на щиті. Ціною власного життя він врятував багатьох побратимів, залишивши по собі невимовний біль і світлу пам'ять у серцях кожного, хто його знав.
Руслан Петрович народився 23 травня 1977 року у м. Боярка. Після школи здобув освіту в Одеському технікумі нафти і газу та Національному авіаційному університеті, присвятивши більшу частину свого життя роботі в сфері газопостачання як інженер-енергетик. Справжній професіонал, доброзичлива та щира людина, Руслан завжди був готовий підставити плече друзям і допомогти тим, хто потребував підтримки. Його позитив, працьовитість і комунікабельність здобули йому повагу серед колег і знайомих.
Після подій Революції Гідності, не міг стояти осторонь, та у 2016 році добровільно прийняв рішення брати участь в антитерористичній операції (АТО). У складі 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» приймав активну участь у боях біля Попасної, Золотого, Cвітлодарська та інших гарячих точках. У 2019 році після отриманих поранень та контузій був демомібілізований в запас.
З початком повномасштабного вторгнення росії, маючи бойовий досвід, він без вагань став до лав Збройних Сил України. Його підрозділ виконував надскладні, ризиковані завдання, і Руслан, не знаючи страху, брався за найвідповідальніші операції. За оборону Бахмута був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня від Президента України та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Кращий сержант». Крім того, має медалі «За відвагу», «За участь в АТО», «За взірцевість у військовій службі» та інші грамоти та відзнаки.
Руслан Петрович прагнув вдосконалювати свої знання та вміння, тому пройшов підготовку у Центрі підвищення кваліфікації, де став одним із кращих та отримав офіцерське звання. Після навчання повернувся до своєї військової частини А4051, у складі якої виконував бойові завдання на території України та в тилу ворога.
29 жовтня 2024 року Руслан Вергуненко, хоробрий Воїн і незламний патріот, вийшов на своє останнє бойове завдання, з якого повернувся вже на щиті. Ціною власного життя він врятував багатьох побратимів, залишивши по собі невимовний біль і світлу пам'ять у серцях кожного, хто його знав.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Шахзад Катерина Сергіївна
25 лютого 2025
2.
Карп'як Вікторія Вікторівна
25 лютого 2025
3.
Ковальова Любов Петрівна
25 лютого 2025
4.
Шпитко Марина Олександрівна
25 лютого 2025
5.
Баган Марина Вікторівна
25 лютого 2025
6.
Кисляк Інна Юріївна
25 лютого 2025
7.
Мокрушина Інна Сергіївна
25 лютого 2025
8.
Бадиченко Анжеліка Володимирівна
25 лютого 2025
9.
Луценко Тетяна Миколаївна
25 лютого 2025
10.
Гладікова Віта Іванівна
25 лютого 2025
11.
Бабченко Мирослава Віталіївна
25 лютого 2025
12.
Зуєва Тетяна Олександрівна
25 лютого 2025
13.
Стоянова Катерина Євгенівна
25 лютого 2025
14.
Ільчиняк Наталія Степанівна
25 лютого 2025
15.
Корольова Інна Вікторівна
25 лютого 2025
16.
Колесніченко Тетяна В'ячеславівна
25 лютого 2025
17.
Зюзіна Яніна Василівна
25 лютого 2025
18.
Жила Ірина Вікторівна
25 лютого 2025
19.
Міщенко Юлія Сергіївна
25 лютого 2025
20.
Тараненко Тетяна Валеріївна
25 лютого 2025
21.
Ярощук Наталія Юріївна
25 лютого 2025
22.
Предвічна Олександра Олексіївна
25 лютого 2025
23.
Дяченко Галина Михайлівна
25 лютого 2025
24.
Довжанська Наталія Зіновіївна
25 лютого 2025
25.
Таужнянська Олена Георгіївна
25 лютого 2025
26.
Талаш Наталія Іванівна
25 лютого 2025
27.
Гранас Тетяна Миронівна
25 лютого 2025
28.
Косовська Оксана Зенонівна
25 лютого 2025
29.
Нинич Ігор Миколайович
25 лютого 2025
30.
Фецяк Галина Іванівна
25 лютого 2025
12412
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 8 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.