Присвоєння почесного звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ (посмертно) ЗАБІЯЦІ РУСЛАНУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ (позивний ПОЗІТІВ).

Вітаю, Пане Президенте!

Я, наречена загиблого героя, звертаюся до вас від імені нашої сім’ї, батьків загиблого, братів і сестер, його друзів, родичів та близьких.

Прошу присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) безстрашному воїну, хороброму захиснику Батьківщини Забіяці Руслану Олександровичу 28.05.1998 року народження, який героїчно загинув 19 листопада 2024 року, під час супроводу та прикриття групи ГІЗ для проведення розвідки шляхів логістичного забезпечення , підірвавшись на міні поблизу с. Шербаківка Харківської області.

Руслан народився в с.Соснівка на Сумщині, яка з початком повномасштабного вторгнення попала під удар російських військ та була окупована. Руслан не залишився осторонь. 25 липня 2022 року, після звільнення області від окупантів, він підписав контракт із Збройними силами України та був зарахований до військової частини А4590 в 58 окрему мотопіхотну бригаду, 16 окремий мотопіхотний батальйон, 1 рота, як головний сержант роти.

У 2023 році проходив навчання у Великій Британії та отримав сертифікат «За успішне завершення курсу підготовки за програмою операції INTERFLEX, Велика Британія».

У липні 2023 року він виїхав до Польщі для проходження навчальної підготовки до бойових дій.
18 серпня 2023 року отримав УБД №763218 — статус ветерана війни.

З 19 вересня 2023 року до жовтня 2024 року Руслан перебував на Вугледарському напрямку, н. п. Новомайорське.

Руслан був великим патріотом своєї країни, відважним сержантом, готовим на все заради своїх побратимів. У його бригаді завжди казали, що Позітів(позивний Руслана) є головним прикладом сили, гарантом безпеки і мотиватором. Він ніколи не стояв осторонь, завжди йдучи першим вів за собою інших.
І, дійсно, його боротьба за Україну, впевненість у перемозі, його віра були вражаючими.

Не знаючи страху, Руслан власноруч врятував десятки життів своїх побратимів, кожен раз будучи готовим віддати своє життя заради життів інших, заради майбутнього України і її громадян!

Неможливо передати словами той пекучий біль, який ми відчуваємо через цю втрату… Але ми пишаємося своїм нареченим, сином, онуком, братом, хрещеним батьком, племінником, побратимом, вірним другом — ГЕРОЄМ.

Він заслуговує на найвищу державну нагороду — “Герой України” (посмертно). Заслуговує на визнання та вдячність від кожного громадянина і громадянки України.


У свої 26 років Руслан мріяв про мирне життя у вільній Україні, про побудову сім’ї, дітей (особливо про донечку), про дім сповнений любові, радості і поваги. Мріяв, про відродження національної свідомості, щоб памʼять про те чого вартувала незалежність жила вічно. Але, на жаль, ця мрія не здійснилася…

Низький уклін та шана ГЕРОЮ! Вічна пам’ять. Слава Героям!