Про присвоєння звання «Героя України» ( посмертно ) моєму синові Валерію ЗАНДЕРУ молодшому сержанту 2-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу 2 мінометної батареї (120мм) 4 батальйону оперативного призначення "Сила Свободи" 4 бригади НГУ "Рубіж".

Вельмишановний пане Президенте!
Прошу підтримати петицію та присвоїти звання «Героя України» ( посмертно ) моєму синові Валерію ЗАНДЕРУ молодшому сержанту 2-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу 2 мінометної батареї (120мм) 4 батальйону оперативного призначення "Сила Свободи" 4 бригади НГУ "Рубіж".
Валерій Зандер народився 26 вересня 1994 року в місті Звягель, що на Житомирщині.
Після закінчення школи вступив до ДНЗ "Звягельське вище професійне училище".
У 2014 році почав працювати верстатником у Звягельській філії ДП "Ліси України" де займався обробкою деревени, умів налаштовувати складне обладнання та дбав про якість роботи.
Отримавши повістку, Валерій не сховався, а з честю став на захист нашої держави, тому що непохитно вірив, що це його обов"язок захистити свою країну та родину.
З лютого 2023 року воїн-лісівник Валерій служив навідником-оператором 4-ої бригади оперативного призначення НГУ "Рубіж" .
На Сіверському напрямку Валерій Зандер разом з побратимами в районі н.п. Спірне Донецької області виконували критично важливе завдання та не допустили прориву противника.
Внаслідок ворожого обстрілу Він отримав поранення несумісне життям та загинув 06 жовтня 2024 року разом з побратимами Василь Особа та Антон Донець.
Побратими цінували Валерія за спокій та витримку. Його вважали надійним другом на якого можна покластися у бою.
Перебувавши у зонах бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, завжди казав,що все добре та вірив у світле майбутнє нашої держави.
Всі хто знав мого сина, завжди казали, що він усміхнений, позитивний, сміливий і відданий своїй справі. Він завжди хотів жити у вільній, квітучій, незалежній Україні. Захищав її до останнього подиху.
Валерику з позивним « Німець» назавжди 30 років…
Він віддав найцінніше своє Життя задля нашого з Вами спокою.
У свої 30 років Він мріяв про мирне життя у вільній Україні, про побудову сім’ї, дітей, про дім сповнений любові, радості і поваги. Мріяв про відродження національної свідомості, щоб памʼять про те чого вартувала незалежність жила вічно. Мріяв просто жити та насолоджуватися життям на своїй землі.
Але, на жаль, ці мрії не здійснились…
Неможливо передати словами той пекучий біль, який відчуваю через цю втрату… Але пишаюся своїм сином— ГЕРОЄМ.
Він заслуговує на найвищу державну нагороду — “Герой України” (посмертно) та на визнання і вдячність від кожного громадянина і громадянки України.
Прошу Вас, пане Президенте, вшанувати подвиги присвоєнням Валерію ЗАНДЕРУ «Героя України» ( посмертно). Вважаю, що присвоєння цього високого звання стане гідною шаною його памяті та підтвердження тієї важлиої ролі, яку Він віддіграв у долі нащої держави.
Низький уклін та шана ГЕРОЮ! Вічна пам’ять. Слава Героям!


З повагою мати Героя.
07.12.2024 Голованчук Раїса