Про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) Антонову Олександру Сергійовичу

Шановний пане президенту!
Прошу Вас надати почесне звання Герой України ( посмертно) за бездоганне виконання військових обов’язків, за сміливість та мужність, хороброму захисникові нашої Батьківщини, моєму чоловікові, молодшому сержанту, командиру відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А 4350, Антонову Олександру Сергійовичу.

Антонов Олександр Сергійович народився 17 серпня 1985 року в місті Олександрія Кіровоградської області. Під час повномаштабного вторгення, працюючи за кордоном водієм далекобійником, без вагань повернувся на Батьківщину, аби захищати свою родину та Україну. Олександр говорив, що йде захищати Батьківщину не задля нагород, високих звань чи слави, а заради миру, справедливості.

Антонов Олександр Сергійович був призваний 17 червня 2022 року Олександрійським РТЦК та СП Кіровоградської області на службу під час загальної мобілізації на посаду водія до військової частини А7360 124 бригади ТРО 194 батальйону у населений пункт Гурьївка Кіровоградської області, де проходило формування та злагодження підрозділу. З червня по серпень 2022 року підрозділ виконував бойові завдання із захисту Батьківщини у населених пунктах Новохристофорівка, червень-липень 2022 року - Новосевастополь, вересень-жовтень 2022 - Явкине Миколаївської області. За що був нагороджений іменним годинником Віталія Кіма « За оборону Миколаєва».
У листопаді 2022 року підрозділ Олександра був передислокований до населеного пункту Білозерка Херсонської області, де виконував завдання з зачистки території та захисту відведених позицій. У грудні 2022 року підрозділ був відведений у район оборони н.п. Садове – н.п. Степове у зв’язку з чим підрозділ змінив дислокацію на м. Херсон. З грудня 2022 року по січень 2024 року, у складі окремого інженерно – саперного взводу приймав участь у розмінуванні територій Херсона та евакуації поранених. У березні 2023 року був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий Хрест» та отримав статус УБД, у серпні 2023 року був нагороджений відзнакою « За розмінування».

У січні 2024 року у складі 194 батальйону був переведений до 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України. Молодший сержант, командир відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини Олександр, з честю і гідністю , разом із побратимами, боронив цілісність нашої держави на Маріїнському, а згодом на Курахівському напрямках. У листопаді 2024 року був нагороджений відзнакою «За сумлінну службу».
Олександр Сергійович загинув 14 листопада 2024 року під час ведення бойових дій в районі н.п. Курахове, Донецької області в результаті атаки FPV-дрона з боку противника.

Уся родина, друзі, близькі та знайомі, усі хто його знав, дуже пишаються нашим Героєм і збережуть про нього в пам’яті лише гарні моменти, адже Олександр був дуже хорошою, доброю, товариською, життєрадісною людиною, яка прийде на допомогу в будь-який час, був завжди на позитиві, не зважаючи на реалії сьогодення.
Для нашої сім’ї – це непоправна тяжка втрата. Мій чоловік Олександр, завжди буде люблячим сином, коханим чоловіком, найкращим татом для доньки та сина.
Світле життя воїна, його відданість військовій справі, українському народові, державі – це великий подвиг, про який людство повинно пам’ятати. Петиція – це найменше, що можна зробити для вшанування пам’яті нашого Героя – мужнього, відважного, справжнього чоловіка, батька, сина.

З повагою, рідні, друзі та небайдужі люди.

Герої не вмирають, вічна пам'ять!