Кравченко Іван Вікторович народився у м. Пологи. У 18 років пішов до армії (1996 р.), був на посаді водія. У 1999 р. призваний до Збройних сил України. Пройшов підготовку снайпера, був начальником їдальні, штабу, у 2003 р. закінчив контракт прапорщиком.
З перших днів повномасштабного вторгнення він не зміг залишитися осторонь. Після 20 років за кордоном він повернувся, аби захищати Охтирщину. За 4 дні він пішки добирався до країни, тому як небо було закрите, але Кравченко Іван Вікторович не побоявся стати не тільки на захист, а й тільки своїми зусиллями перетинати кордони України та йти до міста пішки. Скільки б його не просили сидіти в безпеці, він завжди відповідав: "Я не можу сидіти в теплій країні, коли мої сини воюють зі країною-агресором, я буду захищати свою сім'ю". Він віддав і душу, і тіло за нашу свободу. Штаб-сержант Іван на позивний «ІТАЛІЄЦЬ» служив в лавах Охтирського батальйону з 26 лютого 2022 року. У 25 років він поїхав шукати кращої долі до Європи, «осів» в Італії, вивчив мову, влаштувався на роботу в галузі будівництва й понад два десятиліття фактично прожив там в якості емігранта. В перший день війни приймає рішення полишити безпечне вже налагоджене життя в європейській сонячній країні та повернутися до рідної Охтирщини. Через чотири дні він прибув до військкомату, звідки його направили до поліції, а звідти до батальйону територіальної оборони, який разом з іншими військовими формуваннями тримав оборону міста. За лідерські якості і організаційні здібності «ІТАЛІЙЦЯ» було призначено на керівну посаду невеликого підрозділу, де він ніс службу. За період служби в неповні 3 роки «ІТАЛІЄЦЬ» отримав статус учасника бойових дій, був нагороджений відзнакою Президента України, грамотою та подякою ОТУ «Суми», почесною грамотою Охтирської міської ради, медаллю та відзнакою 154 окремого батальйону територіальної оборони, який разом з іншими військовими формуваннями тримав оборону міста.
Кравченко Іван Вікторович був справжнім, мужнім сином своєї Батьківщини і до останнього подиху захищав цілісність її кордонів, відчайдушно боровся в бою разом з побратимами, під обстрілами рятував поранених і забирав загиблих, ризикуючи своїм життям. За весь час Іван був: начальником штабу, головним сержантом-командиром, командиром роти, стрілецького взводу.
Пане Президенте, від імені дружини, дітей та побратимів просимо підтримати петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) мужньому воїну Кравченку Івану Вікторовичу, який своїми героїчними вчинками та ціною власного життя захищав усіх нас з перших днів війни.
Слава Героям!
Слава Нації!
Слава Україні!