Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)

Шановний Пане Президенте!

Звертаємось до Вас з проханням присвоїти почесне звання Героя України(посмертно) нашому синові, братові, племіннику, мужньому захиснику , справжньому патріоту нашої незалежної Батьківщини,
штурмовику, потім саперу, 127 окремої бригади територіальної оборони  військової частини 9951, штаб-сержанту Хрешкову Дмитру Сергійовичу,
14.02.1990 р.н. жителю м. Харкова.
Дмитро завжди мріяв стати військовим. З  2014 року учасник бойових дій, прикордонник, прапорщик. Охороняв кордон в Старобільську на Луганщині з 06,04,2015 по 06,07,2015.
 Коли розпочалось повномасштабне вторгнення рф, він рвався поповнити ряди добровольців, так як на той час звільнився з військової служби.
24,02,2022  Дмитро перебував у м.Києві і коли вдалось повернутись до Харкова, де залишилась мати, лише через кілька днів, всі добровольчі підрозділи були повністю укомплектовані, але він не опускав руки.
18.05.2022 року він все таки поповнив лави ЗСУ. 
Приймав участь у звільненні Харкова і області, за що отримав пам'ятну медаль  "За оборону міста-герой Харків" 23.08.2022 року, згідно наказу  112, від командувача угрупування військ Харків,  полковника Гаразд Іван.
  Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту і безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебував на  Донецькому напрямку . Виконував бойові завдання в населених пунктах донеччини .
Брав участь у обороні міста Бахмут в скаладі В.Ч. 9951, яка останьою залишала місто. Під час несення служби отримав багаточисельні контузії, які лікував тривалий час. 
Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну , її свободу і незалежність, Дмитро помер в лікарні  6 липня 2024 року.
Дмитро був єдиною дитиною в сім`ї, був опорою і надією для матері. Він був добрим , чуйним, люблячим сином, братом, дядьком. Для друзів завжди був душею компанії. Був розумним, веселим, ніколи не відмовляв в допомозі.
Перебуваючи на війні ніколи не відмовлявся виконувати будь-які завдання, поставлені перед ним і його побратимами.Він був справжнім другом і товаришем.За час, проведений на війні , проявив себе, як відповідальний воїн і справжній побратим, готовий прийти на допомогу.
Перебуваючи в зоні активних бойових дій, Дмитро ніколи не скаржився, що йому важко, завжди підтримував і переконував інших , що все буде добре.
Своїми вчинками Дмитро довів, що все зробив для нашої вільної і незалежної України. Адже віддав ,без вагань, найцінніше, що мав – своє життя, тому це -Герой, який заслужив кров`ю найвищу державну нагороду – Герой України(посмертно).
Дмитрові – Герою, який повернувся додому на щиті, назавжди залишилось 34!
Нам всім важко змиритися з цією втратою. Низький уклін та вічна пам`ять нашому захиснику. Хай земля тобі буде лебединим пухом , наш дорогий синку і брате. Ти завжди мріяв стати військовим. Тепер ти назавжди в небесному строю.

Герої вмирають. Вони помирають за нас. Вічна шана всім, хто віддав своє життя за Батьківщину. Слава всім, хто боронить і захищає Україну.

Слава Україні! Героям слава!