№22/239124-еп
Присвоєння звання Героя України посмертно Костюку Володимиру Михайловичу
Автор (ініціатор): Костюк Олена Олексіївна
Дата оприлюднення: 25 грудня 2024
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України(посмертно) Костюку Володимиру Михайловичу, захиснику нашої Батьківщини, справжньому воїну, що боронив Україну.
Костюк Володимир Михайлович народився 13.11.1982 року, у с.Королівщина, Сумської області, Роменського району.
Чи заслуговує воїн, який живцем згорів в танку, на таку честь, як отримати звання Героя України...
Героя, що боронив нашу Державу! Захищав українців! Щоденно і віддано йшов на завдання.. Захищав всіх нас до свого останнього подиху…
Ще 2014 році Володимир прийняв присягу на вірність Україні.
Служив в АТО у складі 79 окремої аеромобільної бригади десантних військ, за що отримав почесну нагороду.
Повномасштабне вторгнення РФ змінило життя Володимра.
Загальною мобілізацією, його було призвано до лав Збройних Сил України.
Весь час своєї служби він боронив нашу країну на Донецькому напрямку у складі Першої окремої танкової Сіверської бригади.
Під час служби отримав багато нагород, проте найвищою з них для нього був нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандуючого Збройних Сил України, який отримав у вересні 2023 року. Він ним дуже пишався.
Під час свого останнього завдання, в лютому 2024 року, доля була не на його стороні…
Захищаючи н.п. Уманське, Покровського району, допомагаючи іншій бригаді, Володимир зі своєю командою виїхав на звадання, де вони й потрапили в пастку.
Наші воїни були атаковані. Після прямого попадання снаряду в їхню бойову машину, вся команда опинилась в пастці вогню.
Попри всю тяжкість ситуації, Володимир зміг вчасно попередити своїх побратимів, тим самим врятувавши їх життя. Він навть зміг самотужки вибратись з палаючого танку… але вижити – НІ. Отримані опіки були несумісні з життям.
28 лютого 2024 року серце старшого солдата Костюка Володимира Михайловича перестало битися.
Мужньо виконуючи свій обовʼязок, відданий військовій присязі на вірність українському народу, він віддав найцінніше – своє життя.
Володимир навіки залишив дружину, доньку, свою матір, братів та сестер, друзів та побратимів…
Йому навічно буде 41 рік.
Проте він завжди буде Героєм для всіх нас.
Вічна Слава Герою!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України(посмертно) Костюку Володимиру Михайловичу, захиснику нашої Батьківщини, справжньому воїну, що боронив Україну.
Костюк Володимир Михайлович народився 13.11.1982 року, у с.Королівщина, Сумської області, Роменського району.
Чи заслуговує воїн, який живцем згорів в танку, на таку честь, як отримати звання Героя України...
Героя, що боронив нашу Державу! Захищав українців! Щоденно і віддано йшов на завдання.. Захищав всіх нас до свого останнього подиху…
Ще 2014 році Володимир прийняв присягу на вірність Україні.
Служив в АТО у складі 79 окремої аеромобільної бригади десантних військ, за що отримав почесну нагороду.
Повномасштабне вторгнення РФ змінило життя Володимра.
Загальною мобілізацією, його було призвано до лав Збройних Сил України.
Весь час своєї служби він боронив нашу країну на Донецькому напрямку у складі Першої окремої танкової Сіверської бригади.
Під час служби отримав багато нагород, проте найвищою з них для нього був нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандуючого Збройних Сил України, який отримав у вересні 2023 року. Він ним дуже пишався.
Під час свого останнього завдання, в лютому 2024 року, доля була не на його стороні…
Захищаючи н.п. Уманське, Покровського району, допомагаючи іншій бригаді, Володимир зі своєю командою виїхав на звадання, де вони й потрапили в пастку.
Наші воїни були атаковані. Після прямого попадання снаряду в їхню бойову машину, вся команда опинилась в пастці вогню.
Попри всю тяжкість ситуації, Володимир зміг вчасно попередити своїх побратимів, тим самим врятувавши їх життя. Він навть зміг самотужки вибратись з палаючого танку… але вижити – НІ. Отримані опіки були несумісні з життям.
28 лютого 2024 року серце старшого солдата Костюка Володимира Михайловича перестало битися.
Мужньо виконуючи свій обовʼязок, відданий військовій присязі на вірність українському народу, він віддав найцінніше – своє життя.
Володимир навіки залишив дружину, доньку, свою матір, братів та сестер, друзів та побратимів…
Йому навічно буде 41 рік.
Проте він завжди буде Героєм для всіх нас.
Вічна Слава Герою!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Микитин Ольга Василівна
27 грудня 2024
2.
Шевцова Вікторія Олександрівна
27 грудня 2024
3.
Стецик Олена Юріївна
27 грудня 2024
4.
Фарбей Юлія Дмитрівна
27 грудня 2024
5.
Савчук Надія Сергіївна
27 грудня 2024
6.
Підцерковна Олександра Олексіївна
27 грудня 2024
7.
Тарасенко Наталія Валентинівна
27 грудня 2024
8.
Демедюк Христина Вікторівна
27 грудня 2024
9.
Пономаренко Анна Ігорівна
27 грудня 2024
10.
Садовська Світлана Юріївна
27 грудня 2024
11.
Ігнатова Ірина Сергіївна
27 грудня 2024
12.
Чернюк Єлизавета Андріївна
27 грудня 2024
13.
Онопрієнко Марія Вікторівна
27 грудня 2024
14.
Сахник Тетяна Олександрівна
26 грудня 2024
15.
Довжаниця Лілія Вікторівна
26 грудня 2024
16.
Романенко Єлізавета Олександрівна
26 грудня 2024
17.
Щербина Олена Євгеніївна
26 грудня 2024
18.
Неміш Богдан Мирославович
26 грудня 2024
19.
Смалько Марія Йосипівна
26 грудня 2024
20.
Зозуля Христина Михайлівна
26 грудня 2024
21.
Станіслав Юлія Іванівна
26 грудня 2024
22.
Кішик Уляна Сергіївна
26 грудня 2024
23.
Сиротенко Андрій Олександрович
26 грудня 2024
24.
Басюк Наталія Василівна
26 грудня 2024
25.
Ярмошук Надія Володимирівна
26 грудня 2024
26.
Клепацька Віра Михайлівна
26 грудня 2024
27.
Василюк Надія Омелянівна
26 грудня 2024
28.
Булашенко Аліна Юріївна
26 грудня 2024
29.
Терзі Ганна Євгенівна
26 грудня 2024
30.
Олейнікова Світлана Геннадіївна
26 грудня 2024
530
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 89 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.