№22/239180-еп
Присвоєння звання Героя України посмертно Костюку Володимира Михайловича
Автор (ініціатор): Костюк Олена Олексіївна
Дата оприлюднення: 26 грудня 2024
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України(посмертно) Костюку Володимиру Михайловичу, захиснику нашої Батьківщини, справжньому воїну, що боронив Україну.
Костюк Володимир Михайлович народився 13.11.1982 року, у с.Королівщина, Сумської області, Роменського району.
Чи заслуговує воїн, який живцем згорів в танку, на таку честь, як отримати звання Героя України...
Героя, що боронив нашу Державу! Захищав українців! Щоденно і віддано йшов на завдання.. Захищав всіх нас до свого останнього подиху…
Ще 2014 році Володимир прийняв присягу на вірність Україні.
Служив в АТО у складі 79 окремої аеромобільної бригади десантних військ, за що отримав почесну нагороду.
Повномасштабне вторгнення РФ змінило життя Володимра.
Загальною мобілізацією, його було призвано до лав Збройних Сил України.
Весь час своєї служби він боронив нашу країну на Донецькому напрямку у складі Першої окремої танкової Сіверської бригади.
Під час служби отримав багато нагород, проте найвищою з них для нього був нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандуючого Збройних Сил України, який отримав у вересні 2023 року. Він ним дуже пишався.
Під час свого останнього завдання, в лютому 2024 року, доля була не на його стороні…
Захищаючи н.п. Уманське, Покровського району, допомагаючи іншій бригаді, Володимир зі своєю командою виїхав на звадання, де вони й потрапили в пастку.
Наші воїни були атаковані. Після прямого попадання снаряду в їхню бойову машину, вся команда опинилась в пастці вогню.
Попри всю тяжкість ситуації, Володимир зміг вчасно попередити своїх побратимів, тим самим врятувавши їх життя. Він навть зміг самотужки вибратись з палаючого танку… але вижити – НІ. Отримані опіки були несумісні з життям.
29 лютого 2024 року серце старшого солдата Костюка Володимира Михайловича перестало битися.
Мужньо виконуючи свій обовʼязок, відданий військовій присязі на вірність українському народу, він віддав найцінніше – своє життя.
Володимир навіки залишив дружину, доньку, свою матір, братів та сестер, друзів та побратимів…
Йому навічно буде 41 рік.
Проте він завжди буде Героєм для всіх нас.
Вічна Слава Герою!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України(посмертно) Костюку Володимиру Михайловичу, захиснику нашої Батьківщини, справжньому воїну, що боронив Україну.
Костюк Володимир Михайлович народився 13.11.1982 року, у с.Королівщина, Сумської області, Роменського району.
Чи заслуговує воїн, який живцем згорів в танку, на таку честь, як отримати звання Героя України...
Героя, що боронив нашу Державу! Захищав українців! Щоденно і віддано йшов на завдання.. Захищав всіх нас до свого останнього подиху…
Ще 2014 році Володимир прийняв присягу на вірність Україні.
Служив в АТО у складі 79 окремої аеромобільної бригади десантних військ, за що отримав почесну нагороду.
Повномасштабне вторгнення РФ змінило життя Володимра.
Загальною мобілізацією, його було призвано до лав Збройних Сил України.
Весь час своєї служби він боронив нашу країну на Донецькому напрямку у складі Першої окремої танкової Сіверської бригади.
Під час служби отримав багато нагород, проте найвищою з них для нього був нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандуючого Збройних Сил України, який отримав у вересні 2023 року. Він ним дуже пишався.
Під час свого останнього завдання, в лютому 2024 року, доля була не на його стороні…
Захищаючи н.п. Уманське, Покровського району, допомагаючи іншій бригаді, Володимир зі своєю командою виїхав на звадання, де вони й потрапили в пастку.
Наші воїни були атаковані. Після прямого попадання снаряду в їхню бойову машину, вся команда опинилась в пастці вогню.
Попри всю тяжкість ситуації, Володимир зміг вчасно попередити своїх побратимів, тим самим врятувавши їх життя. Він навть зміг самотужки вибратись з палаючого танку… але вижити – НІ. Отримані опіки були несумісні з життям.
29 лютого 2024 року серце старшого солдата Костюка Володимира Михайловича перестало битися.
Мужньо виконуючи свій обовʼязок, відданий військовій присязі на вірність українському народу, він віддав найцінніше – своє життя.
Володимир навіки залишив дружину, доньку, свою матір, братів та сестер, друзів та побратимів…
Йому навічно буде 41 рік.
Проте він завжди буде Героєм для всіх нас.
Вічна Слава Герою!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Висоцька Тетяна Василівна
27 грудня 2024
2.
Слободян Тетяна Михайлівна
27 грудня 2024
3.
Дубина Анна Миколаївна
27 грудня 2024
4.
Бензя Марія Володимирівна
27 грудня 2024
5.
Буйновська Яна Василівна
27 грудня 2024
6.
Василенко Тетяна Анатоліївна
27 грудня 2024
7.
Король Оксана Станіславівна
27 грудня 2024
8.
Кулешова Тетяна Анатоліївна
27 грудня 2024
9.
Сисак Любов Степанівна
27 грудня 2024
10.
Мартич Юлія Адріянівна
27 грудня 2024
11.
Ковальчук Михайло Петрович
27 грудня 2024
12.
Бароліс Ганна Василівна
27 грудня 2024
13.
Яблокова Ганна Борисівна
27 грудня 2024
14.
Шевчук Віта Іванівна
27 грудня 2024
15.
Бражник Тетяна Сергіївна
27 грудня 2024
16.
Роздобудько Аліна Миколаївна
27 грудня 2024
17.
Шевченко Ольга Анатоліївна
27 грудня 2024
18.
Пісчанський Всеволод Вячеславович
27 грудня 2024
19.
Двінська Ганна Григорівна
27 грудня 2024
20.
Левчук Наталія Павлівна
27 грудня 2024
21.
Марченко Дар'я Олексіївна
27 грудня 2024
22.
Гріненко Ольга Афанасіївна
27 грудня 2024
23.
Шелест Олена Борисівна
27 грудня 2024
24.
Пакіна Світлана Олексіївна
27 грудня 2024
25.
Шабельнюк Данило Андрійович
27 грудня 2024
26.
Шевцова Вікторія Олександрівна
27 грудня 2024
27.
Яковенко Анна Олександрівна
27 грудня 2024
28.
Стецик Олена Юріївна
27 грудня 2024
29.
Фарбей Юлія Дмитрівна
27 грудня 2024
30.
Савчук Надія Сергіївна
27 грудня 2024
177
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 90 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.