№22/239180-еп
Присвоєння звання Героя України посмертно Костюку Володимира Михайловича
Автор (ініціатор): Костюк Олена Олексіївна
Дата оприлюднення: 26 грудня 2024
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України(посмертно) Костюку Володимиру Михайловичу, захиснику нашої Батьківщини, справжньому воїну, що боронив Україну.
Костюк Володимир Михайлович народився 13.11.1982 року, у с.Королівщина, Сумської області, Роменського району.
Чи заслуговує воїн, який живцем згорів в танку, на таку честь, як отримати звання Героя України...
Героя, що боронив нашу Державу! Захищав українців! Щоденно і віддано йшов на завдання.. Захищав всіх нас до свого останнього подиху…
Ще 2014 році Володимир прийняв присягу на вірність Україні.
Служив в АТО у складі 79 окремої аеромобільної бригади десантних військ, за що отримав почесну нагороду.
Повномасштабне вторгнення РФ змінило життя Володимра.
Загальною мобілізацією, його було призвано до лав Збройних Сил України.
Весь час своєї служби він боронив нашу країну на Донецькому напрямку у складі Першої окремої танкової Сіверської бригади.
Під час служби отримав багато нагород, проте найвищою з них для нього був нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандуючого Збройних Сил України, який отримав у вересні 2023 року. Він ним дуже пишався.
Під час свого останнього завдання, в лютому 2024 року, доля була не на його стороні…
Захищаючи н.п. Уманське, Покровського району, допомагаючи іншій бригаді, Володимир зі своєю командою виїхав на звадання, де вони й потрапили в пастку.
Наші воїни були атаковані. Після прямого попадання снаряду в їхню бойову машину, вся команда опинилась в пастці вогню.
Попри всю тяжкість ситуації, Володимир зміг вчасно попередити своїх побратимів, тим самим врятувавши їх життя. Він навть зміг самотужки вибратись з палаючого танку… але вижити – НІ. Отримані опіки були несумісні з життям.
29 лютого 2024 року серце старшого солдата Костюка Володимира Михайловича перестало битися.
Мужньо виконуючи свій обовʼязок, відданий військовій присязі на вірність українському народу, він віддав найцінніше – своє життя.
Володимир навіки залишив дружину, доньку, свою матір, братів та сестер, друзів та побратимів…
Йому навічно буде 41 рік.
Проте він завжди буде Героєм для всіх нас.
Вічна Слава Герою!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України(посмертно) Костюку Володимиру Михайловичу, захиснику нашої Батьківщини, справжньому воїну, що боронив Україну.
Костюк Володимир Михайлович народився 13.11.1982 року, у с.Королівщина, Сумської області, Роменського району.
Чи заслуговує воїн, який живцем згорів в танку, на таку честь, як отримати звання Героя України...
Героя, що боронив нашу Державу! Захищав українців! Щоденно і віддано йшов на завдання.. Захищав всіх нас до свого останнього подиху…
Ще 2014 році Володимир прийняв присягу на вірність Україні.
Служив в АТО у складі 79 окремої аеромобільної бригади десантних військ, за що отримав почесну нагороду.
Повномасштабне вторгнення РФ змінило життя Володимра.
Загальною мобілізацією, його було призвано до лав Збройних Сил України.
Весь час своєї служби він боронив нашу країну на Донецькому напрямку у складі Першої окремої танкової Сіверської бригади.
Під час служби отримав багато нагород, проте найвищою з них для нього був нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандуючого Збройних Сил України, який отримав у вересні 2023 року. Він ним дуже пишався.
Під час свого останнього завдання, в лютому 2024 року, доля була не на його стороні…
Захищаючи н.п. Уманське, Покровського району, допомагаючи іншій бригаді, Володимир зі своєю командою виїхав на звадання, де вони й потрапили в пастку.
Наші воїни були атаковані. Після прямого попадання снаряду в їхню бойову машину, вся команда опинилась в пастці вогню.
Попри всю тяжкість ситуації, Володимир зміг вчасно попередити своїх побратимів, тим самим врятувавши їх життя. Він навть зміг самотужки вибратись з палаючого танку… але вижити – НІ. Отримані опіки були несумісні з життям.
29 лютого 2024 року серце старшого солдата Костюка Володимира Михайловича перестало битися.
Мужньо виконуючи свій обовʼязок, відданий військовій присязі на вірність українському народу, він віддав найцінніше – своє життя.
Володимир навіки залишив дружину, доньку, свою матір, братів та сестер, друзів та побратимів…
Йому навічно буде 41 рік.
Проте він завжди буде Героєм для всіх нас.
Вічна Слава Герою!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Петришак Світлана Євгенівна
26 березня 2025
2.
Ковба Катерина Анатоліївна
26 березня 2025
3.
Морачова Людмила Василівна
26 березня 2025
4.
Бойко Тетяна Сергіївна
26 березня 2025
5.
Гончарук Віта Олегівна
26 березня 2025
6.
Крижанівський Вячеслав Володимирович
26 березня 2025
7.
Яців Оксана Михайлівна
26 березня 2025
8.
Давид Оксана Михайлівна
26 березня 2025
9.
Торосян Марина Василівна
26 березня 2025
10.
Голотіна Марина Валеріївна
26 березня 2025
11.
Пономарчук Анна Павлівна
26 березня 2025
12.
Швачко Вікторія Вікторівна
26 березня 2025
13.
Кроітор Ярослав Олексійович
26 березня 2025
14.
Яснопольська Надія Василівна
26 березня 2025
15.
Колос Юрій Олександрович
26 березня 2025
16.
Романюк Валентина Миколаївна
26 березня 2025
17.
Воронькова Тетяна Ігорівна
26 березня 2025
18.
Мельник Олена Іванівна
26 березня 2025
19.
Кривоус Ольга Василівна
26 березня 2025
20.
Чабан Тетяна Дмитрівна
26 березня 2025
21.
Просьолкова Алла Вікторівна
26 березня 2025
22.
Шарук Анна Вячеславівна
26 березня 2025
23.
Калінко Анастасія Святославівна
26 березня 2025
24.
Ліщук Надія Володимирівна
26 березня 2025
25.
Будько Ірина Олександрівна
26 березня 2025
26.
Кізько Наталія Михайлівна
26 березня 2025
27.
Лисишин Юрій Ярославович
26 березня 2025
28.
Гермашева Вікторія Анатоліївна
26 березня 2025
29.
Мельничук Лідія Володимирівна
26 березня 2025
30.
Бойко Марія Сергіївна
26 березня 2025