Присвоєння звання "Героя України (посмертно)"мого найріднішого батька Пічкорського Сергія Васильовича, який тримав оборону до останнього свого подиху за нашу славну Україну.

Дорогий ,Пане Президенте, просимо Вас присвоїти посмертно звання Героя України, вірному і зухвалому найріднішому батькові своєї Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України, головному Сержанту роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини А 1937 ПІЧКОРСЬКИЙ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
17.08.1970 р.н ,народженому в місті Біла Церква, Київської області.
З перших днів повномаштабного вторгнення він не залишився осторонь і пішов в ТРО 2 місяці, а потім сам оббивав пороги військомату щоб його приняли в ЗСУ, вірно став на захист своєї рідної землі - своєї України.
Захищаючи небо Батьківщини в складі В\Ч А1937, і був нагороджений 25.05.2024 р.Золотим Хрестом від генерала_полковника Олександр Сирський.
У 2023 грудня по 2024 квітень місяць мій батько тримав оборону нашої України на позиції на самому полі бою в Часовому Яру, мужньо 4 місяці він здолав і біль і страх і ненавість до наших ворогів і повернувся живим, бо обіцяв повернутись.
Незадовго до цього переніс дуже тяжку хворобу лікували 3 місяці в Київському військовому госпіталі, було ще 2 операції на коліна ,але навіть після здолання перешкод мій тато був незламний і ніщо не могло його зупинити захищати Україну і нас свою сім'ю від ворогів, яких ненавидів всім сердцем.
Загинув Пічкорський Сергій 25.08.2024 на полі бою в н.п. Новогродівка, Покровський р_н Донецька обл, при виконанні бойових дій саме на полі бою, внаслідок мінометного обстрілу з боку ворога, отримавши осколкові проникаючи сліпі поранення нижніх кінцівок. Вибухова травма.
Мій тато Сергій був справжнім,мужнім батьком своєї Батьківщини і до останньго свого подиху захищав відчайдушно Україну і свою сімью, боровся в бою разом з побратимами яких він всіх поважав а його також всі цінували і любили ,під обстрілами рятував і надавав допомогу ризикуючи своїм життям.
Всі хто знав нашого батька знають яким він був дуже сміливим і не дивлячись ні на що,допомагав іншим, не боявся нічого, ніщо його не стримувало бо завжди казав це мій долг як чоловіка, батька, сина ,дідуся, брата. Наша вся велика родина дуже пишається нашим Героєм, як кажуть Герої не вмирають а завжди залишаються в наших сердях, ми завжди пам'ятаємо любимо і сумуємо.Страждає все місто, вся родина.
Обов'язок батьків - виховати хорошу людину,мій тато був таким !
Справжнього чоловіка,патріота,таким був наш єдиний батько, який не зважаючи ні на що, захищав рідну землю і хотів щоб ми жили у вільній,мирній,квітучій Україні...
Захищав до останнього подиху...
Пічкорському Сергію Васильрвичу з позивним "Дідух" назавжди 54 роки..
Шановний Володимире Олександровичу, просимо удостоїти подвиг нашого батька, чоловіка, дідуся почесним званням Героя України (посмертно)