Присвоєння звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту 47-ї ОМБ ЗСУ ТОКАРУ ОЛЕКСАНДРУ АНДРІЙОВИЧУ

Шановний Пане президенте !

Я, Токар Марія Олександрівна, від імені моєї родини звертаюсь до вас з проханням розглянути цю петицію щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) для мого батька хороброго воїна гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти, 2 механізованого батальйону, 47 окремої механізованої бригади «Маґури» молодшого сержанта ТОКАРА Олександра Андрійовича, 09 вересня 1977 року народження,який загинув під час виконання бойового завдання повʼязаного із захистом батьківщини 4 березня 2024 року в н. п. Бердичі, Покровського району, Донецької області. Вже 26.02.2022 року мій батько ТОКАР Олександр Андрійович мужньо став на захист нашої батьківщини, брав участь у бойових діях в таких населених пунктах та напрямках:
н.п. Северодонецьк, м. Бахмут, м. Авдіївка, брав участь у визволенні м. Ізюм, Купʼянськ.

Під час одного із бойових завдань отримав грамоту за сумлінне виконання бойових завдань в зоні ведення бойових дій, проявлену ініціативу та зразкову військову дисципліну,
10 жовтня 2023 року отримав медаль учасника бойових дій.

Олександр завжди був людиною честі, совісті, справедливості та справжнім патріотом своєї країни, з усіма вмів знаходити спільну мову та завжди був готовий підставити своє плече для допомоги іншим, готовий віддати останнє для нужденних. 21 січня 2024 року отримав поранення при виконанні бойового завдання врятувавши свого побратима від загибелі та ампутації кінцівок. Після поранення та реабілітації повернувся в стрій та продовжив службу.
1 березня 2024 року ТОКАР Олександр Андрійович заступив на позиції і вже з 4 березня вважався зниклим безвісти в акті службового розслідування за фактом зникнення було чітко зазначено таке : 4 березня 2024 року близько 17:30, під час виконання бойового завдання молодший сержант ТОКАР Олександр Андрійович почувши голоси перед позицією вирішив провести дорозвідку та направився в їх напрямку.

Зазначене в цьому документі підтверджує сміливість та готовність Олександра пожертвувати собою заради своєї країни. 6 жовтня 2024 року до нашої сімʼї постукала страшна звістка про загибель батька, сина, чоловіка, брата, друга, побратима та дядька ТОКАРА Олександра Андрійовича. Його подвиг став символом відваги, самопожертви та незламності духу українського народу. Ми родина ТОКАРА Олександра Андрійовича вважаємо, що присвоєння звання Героя України (посмертно) є справедливим кроком, який гідно вшанує його подвиг та стане прикладом для нинішнього і майбутніх поколінь.
Сподіваємося, що Ви розглянете нашу петицію та приймете рішення на користь вшанування ТОКАРА Олександра Андрійовича на найвищому рівні.
З повагою,
донька загиблого Токар Марія Олександрівна.