Війна внесла корективи кожному в життя і змусила враз подорослішати . Так сталося і з Матієнком Павлом Валерійовичом,який народився 24.06.1999 р. Зростав у селі Ставки ,на Вінниччині у сімʼї вчителів. Закінчив школу в рідному селі , після чого продовжив навчання в Гайворонському аграрному ліцеї де здобув освіту будівельника .
З 2019 проходив строкову службу в національній гвардії України , яку завершив 18.12.2020р.
Відпочивши декілька місяців , вступив до лав ЗСУ по контракту .
З першого дня повномасштабного вторгнення, він у рядах захисників , зустрів ворога на Антонівському мосту . Кмітливий , відважний ,швидкий та сміливий ,винахідливий ,завжди йшов в бій прикриваючи собою друзів та товаришів . 22.12.22 отримав важкі поранення , проходив лікування , довгу реабілітацію , але в серпні 2023 року , він повернувся до служби зі словами :» поки я там , ви можете спокійно спати»
Не боявся ,ні чорта ,ні бога, всі побратими його згадують як людину -позитив , на якого можна покластися, кому можна довіряти. Паша здійснив чимало військових подвигів , які передають з вуст в уста , формуючи образ Героя .
В буденному житті він був дуже добрим, чуйним, ніжним,але при цьому мав холодну голову . Він був люблячим сином, мудрим братом та коханим нареченим . В лютому 2024 року , планував одружитися, та створювати сімʼю…
04. 01.2024 року життя Матієнка П.В обірвалося ,при викон не анні завдань, повʼязаних із захистом Вітчизни, незалежності та тереторіальної цілісності України , поблизу с.Невельське , Покровського району внаслідок артилерійського обстрілу . Йому було лише 24 …
Сумно, важко , боляче та нестерпно . Своїм коротким та яскравим життям Паша наближав перемогу.
У Паші залишились батьки Віра та Валерій, які його дуже любили та пестили з дитинства,сестра Оля , яка завжди брала приклад з брата , та слухала його поради. Та кохана наречена , з якою вони планували спільне світле майбутнє. Він назавжди в наших серцях . Вічна памʼять, Герою ! Слава Україні!