№22/239486-еп
Про присвоєння почесного звання «Герой України» старшому солдату 12 БрСпП «Азов» військової частини 3057 НГУ Білому Степану Андрійовичу. (ПОСМЕРТНО)
Автор (ініціатор): Неверовська Дар'я Юріївна
Дата оприлюднення: 02 січня 2025
Шановний Президенте України!
Просимо присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) Білому Степану Андрійовичу, 09.01.1998 року народження, старшому солдату 12 БрСпП «Азов» військової частини 3057 НГУ – 1-ї обслуги міномета мінометного взводу 2-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спеціального призначення.
Білий Степан, житель с. Суховоля, Львівського району, Львівської області. З 2016 року був учасником АТО. Перебував у складі 80-та окремої десантно-штурмової Галицької бригади, військової частини А0284 ЗСУ. Отримав посвідчення учасника бойових дій. Після закінчення 3-х річного контракту повернувся до цивільного життя.
В перші дні повномасштабного вторгнення за власним бажанням , бо ж не зміг стояти осторонь, повернувся на службу до 80-тої окремої десантно-штурмової бригади, де перебував на посаді водія. Брав участь у боях на Миколаївському, Харківському та Донецькому напрямках. Ніколи не була байдужою йому доля України. Як тільки почув, що на нашу країну ступила російська орда, вирішив, що має бути там, де точаться бої.
01.04.2023 року на Бахмутському напрямку отримав поранення: закритий двох кісточковий перелом правої гомілки. Переніс дві операції. Після довгої та складної реабілітації повернувся в стрій та продовжив службу.
В серпні 2023 року перевівся у 12 БрСпП «Азов» військової частини 3057 НГУ, де брав участь в кривавих боях в сумнозвісному Серебрянському лісі, а потім на Торецькому напрямку.
На кожному з напрямків бойових дій завжди без вагань виконував поставлені бойові завдання, ніколи не відмовляв в заміні, завжди був рішучим, в складних ситуаціях був одним з перших у їх вирішенні та допомозі. Багато чого не розповідав із своїх подвигів, адже не любив хизуватися досягненнями. Його безмежна любов до сім’ї та турбота про близьких були невід’ємною частиною його особистості.
Степан загинув 17 листопада 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Йому було всього 26 років, майже 6 з яких він провів на війні. Своєю патріотичною позицією на війні захисник зробив неоціненний внесок для нашої країни. Він звитяжно боровся з російськими окупантами за вільну країну і за неї віддав своє життя. Віддав своє життя за кожного з нас.
Його життя, звитяга та подвиг заслуговують на вічну пам’ять і вдячність від українського народу. Присвоєння звання «Герой України» стане гідною шаною за його мужність, самопожертву та добро, яке він залишив після себе.
Просимо присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) Білому Степану Андрійовичу, 09.01.1998 року народження, старшому солдату 12 БрСпП «Азов» військової частини 3057 НГУ – 1-ї обслуги міномета мінометного взводу 2-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спеціального призначення.
Білий Степан, житель с. Суховоля, Львівського району, Львівської області. З 2016 року був учасником АТО. Перебував у складі 80-та окремої десантно-штурмової Галицької бригади, військової частини А0284 ЗСУ. Отримав посвідчення учасника бойових дій. Після закінчення 3-х річного контракту повернувся до цивільного життя.
В перші дні повномасштабного вторгнення за власним бажанням , бо ж не зміг стояти осторонь, повернувся на службу до 80-тої окремої десантно-штурмової бригади, де перебував на посаді водія. Брав участь у боях на Миколаївському, Харківському та Донецькому напрямках. Ніколи не була байдужою йому доля України. Як тільки почув, що на нашу країну ступила російська орда, вирішив, що має бути там, де точаться бої.
01.04.2023 року на Бахмутському напрямку отримав поранення: закритий двох кісточковий перелом правої гомілки. Переніс дві операції. Після довгої та складної реабілітації повернувся в стрій та продовжив службу.
В серпні 2023 року перевівся у 12 БрСпП «Азов» військової частини 3057 НГУ, де брав участь в кривавих боях в сумнозвісному Серебрянському лісі, а потім на Торецькому напрямку.
На кожному з напрямків бойових дій завжди без вагань виконував поставлені бойові завдання, ніколи не відмовляв в заміні, завжди був рішучим, в складних ситуаціях був одним з перших у їх вирішенні та допомозі. Багато чого не розповідав із своїх подвигів, адже не любив хизуватися досягненнями. Його безмежна любов до сім’ї та турбота про близьких були невід’ємною частиною його особистості.
Степан загинув 17 листопада 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Йому було всього 26 років, майже 6 з яких він провів на війні. Своєю патріотичною позицією на війні захисник зробив неоціненний внесок для нашої країни. Він звитяжно боровся з російськими окупантами за вільну країну і за неї віддав своє життя. Віддав своє життя за кожного з нас.
Його життя, звитяга та подвиг заслуговують на вічну пам’ять і вдячність від українського народу. Присвоєння звання «Герой України» стане гідною шаною за його мужність, самопожертву та добро, яке він залишив після себе.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Лендвех Марина Василівна
24 січня 2025
2.
Хомік Олена Сергіївна
23 січня 2025
3.
Варнавська Альона Григорівна
23 січня 2025
4.
Демченко Юлія Олександрівна
23 січня 2025
5.
Колеснік Юлія Валеріївна
23 січня 2025
6.
Унсал Наталія Романівна
23 січня 2025
7.
Шевченко Ольга Анатоліївна
23 січня 2025
8.
Федорова Юлія Володимирівна
23 січня 2025
9.
Тимощук Ірина Володимирівна
23 січня 2025
10.
Талько Оксана Миколаївна
23 січня 2025
11.
Носова Тетяна Олегівна
23 січня 2025
12.
Руденко Ніна Олегівна
23 січня 2025
13.
Пасічник Оксана Вікторівна
23 січня 2025
14.
Орехович Лариса Михайлівна
23 січня 2025
15.
Різуник Вероніка Петрівна
23 січня 2025
16.
Вдовенко Альона Володимирівна
23 січня 2025
17.
Тарановська Альона Олександрівна
23 січня 2025
18.
Жинкіна Марина Сергіївна
23 січня 2025
19.
Лисецька Діана Андріївна
23 січня 2025
20.
Алєксєєв Дмитро Андрійович
23 січня 2025
21.
Кузан Христина Романівна
23 січня 2025
22.
Варнавська Ганна Сергіївна
23 січня 2025
23.
Кушнір Марія Миколаївна
23 січня 2025
24.
Гучек Альона Миколаївна
23 січня 2025
25.
Тоткало Марія Андріївна
23 січня 2025
26.
Федчук Наталія Олегівна
23 січня 2025
27.
Решетнік Олег Владиславович
23 січня 2025
28.
Бортник Ірина Ігорівна
23 січня 2025
29.
Георгієш Неля Сергіївна
23 січня 2025
30.
Юсупова Ірина Вікторівна
23 січня 2025
8156
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 69 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.