Шановний Пане Президент, прошу Вас присвоїти посмертно звання Героя України моєму батькові, вірному сину своєї Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України, командиру другого піхотного взводу першої піхотної роти в/ч А 4993, молодшому лейтенанту Спіцину Андрію Геннадійовичу, народженому 5 липня 1980 року в місті Миколаєві.
Мій батько загинув 28 лютого 2024 року від пострілу ворожого танку під час виконання бойового завдання під селом Семенівка Покровського району Донецької області. Смерть його пов'язана із захистом Батьківщини.
Мій тато був справжнім хоробрим воїном, до останнього подиху мужньо захищав цілісність і кордони нашої держави, разом із побратимами під обстрілами рятував поранених, ризикуючи власним життям.
Всі, хто знав мого батька, його побратими, друзі, колеги по роботі, запам'ятали його як людину з Великої літери, здатного вирішувати будь-які завдання, завжди наготові прийти на допомогу. Батько все життя був наполегливим перед труднощами, мав розвинуте почуття відповідальності.
Під час повномасштабного вторгнення старанно виконував бойові завдання, які ставив безпосередній начальник, точно розумів суть наказів та задумку командира, проходив навчання у Франції, мав високі моральні вимоги як до себе, так і до підлеглих військовослужбовців.
Захищав Україну до останнього свого подиху...
Спіцину Андрію Геннадійовичу з позивним САГА, моєму батькові, назавжди 43 роки.
Шановний Володимире Олександровича, прошу удостоїти подвиг мого тата почесним званням Героя України (посмертно).
Слава Україні!!!