Присвоєння Героя України (посмертно)! За проявлену мужність, стійкість, хоробрість, рішучість та звитягу!

Артюшок Микола Васильович «НАТО»!
Історія про нескорений дух та жагу до перемоги!
Майбутній воїн України, гідний син своєї Батьківщини, АРТЮШОК МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ, народився 26 жовтня 1971 року у селі Глушиця, Сарненського району, що на Поліссі. З 1989 по 1991 рік проходив військову службу в м. Одеса.
В юнацькі роки майбутній Герой, захоплювався авто та мото-технікою, та найбільшим Його захопленням та кому Він присвячував своє життя та вільний час-це Його сім’я. Він був цілеспрямованим, дружелюбним, завжди в Його оточенні було багато друзів, одними з найголовніших рис характеру були справедливість та чесність. Він завжди відстоював свою думку та позицію та гідно приймав всі поразки життя.
Коли в 2014 році, у східних областях України почалась антитерорестична операція, за участю російських та проросійських збройних формувань, МИКОЛА АРТЮШОК взяв зброю до рук та добровольцем пішов захищати свій дім, адже Він рахував це за честь та обов’язок. Військову службу Він ніс у складі 72-ої окремої механізованої бригади імені «Чорних Запорожців», під позивним «БРАТ», так Його прозвали побратими, адже він завжди відкликався на прохання та всім допомагав, як порадою, так і справою. Разом чинили супротив ворогу в найгарячіших точках, Під час боїв втратив багато своїх друзів, з якими незворушно стояв у боях пліч-о-пліч.
Після закінчення служби, в 2015 році, всі думки МИКОЛИ АРТЮШКА були про війну, Він знав, що російський агресор не зупиниться на досягнутому та готувався знову повернутись до «строю», адже завжди повторював: «це ще не кінець…».
І так, напередодні повномасштабного вторгнення, МИКОЛА АРТЮШОК, у січні 2022 року, знову вступив на службу до сил територіальної оборони Збройних Сил України, повторюючи неодноразово, заспокоюючи своїх рідних: «хто ж, як не Я…коли ж, як не зараз.» А вже 24 лютого 2022 року, росія оголосила про початок проведення, так званої, спеціальної операції на території України. З початку вторгнення, у складі 104 бригади ТРО, 60 батальйону «Поліські Вовки», разом боронили Україну на кордоні з білорусією. В квітні 2023 року чинили опір ворогу в Донецькій області, населений пункт Кліщіївка. У січні 2024 року, батальйон отримав нове бойове розпорядження та після злагодження відправився в район виконання бойового завдання.
«НАТО», такий новий позивний отримав воїн від побратимів, для яких був уособленням звитяги та рішучості. МИКОЛА АРТЮШОК, 104 бригада, 60 батальйон «Поліські Вовки», сержант, рота вогневої підтримки, командир протитанкового взводу, протитанкового відділення, черговий раз вийшов на позиції, як завжди , на позитиві, підтримуючи та підбадьоруючи своїх побратимів словами: «пацани, ви зі мною, а значить все буде добре…прорвемось і цього разу». Та не побачивши останній схід сонця, 19 лютого 2024 року, в Харківській області, Куп’янського району, населений пункт Табаївка, виконуючи бойове завдання, ворог обірвав життя Героя, влучивши в бліндаж керованою авіабомбою.
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного сувернітету та територіальної цілісності України, був нагороджений: відзнакою Президента України - за участь в антитерорестичній операції, відзнакою - за доблесть та звитягу, відзнакою - за оборону рідної держави, почесною відзнакою - патріот України, медаллю – за відвагу, медаллю - захисник Батьківщини, пам’ятною медаллю - ветеран АТО.
Він віддав найдорожче-своє життя. Навіки в строю. Слава Герою.