Присвоєння звання Героя України (посмертно) Дмитру Володимировичу Тімошенко.

Шановний пане Президенте!
Звертаємося до Вас із проханням розглянути можливість присвоєння звання Героя України (посмертно) ТІМОШЕНКО Дмитру Володимировичу – молодшому сержанту, командиру 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7396.
Тімошенко Дмитро Володимирович віддав своє життя, захищаючи нашу державу від російського агресора. З початком повномасштабного вторгнення загарбницької армії на територію України, він без зайвих вагань добровольцем вирушив на війну, аби захистити свою країну та її народ. До цього працював в правоохоронних органах в ПМШР «Беркут». Його вчинок є яскравим прикладом мужності, самовідданості та патріотизму.
З 9 березня 2022-го року, після формування бойового підрозділу, у складі військ Збройних сил України брав участь у охороні прикордоння з Придністровською Молдавською республікою, а з листопада 2023 року – в звільнені окупованих ворогом територій Миколаївської та населених пунктів правобережжя Херсонської областей. Здійснив більше 200-ста бойових виходів на лівий берег Херсонщини (район островів).
Тривалий час перебував на позиції з утримання стратегічно вагомої ділянки фронту (т-образне перехрестя) на лівому березі. 20 серпня 2024 року, на одному з островів при виконанні бойового завдання, під час ворожого обстрілу, отримав смертельне поранення. Побратими мали сподівання врятували життя командира, але його серце зупинилось в момент евакуації – переправлення на правий берег.
Дмитро Володимирович Тімошенко був не просто військовим, а справжнім патріотом, який любив свою країну і своїх близьких. Він був другом, надійним товаришем і справжнім героєм. Його мужність, товариськість, готовність завжди прийти на допомогу вражали всіх, хто його знав і мав за честь служити пліч-о-пліч. Його загибель – це велика втрата для нас всіх.
Він мріяв побачити мирну Україну і виховувати дітей у вільній країні. Завжди казав: «Краще загинути героєм, аніж жити рабом». Його доброта і відкритість робили його душею компанії, і завжди надихали й підтримували в найважчі моменти бою.
Осиротілими залишилась літня матір – Тімошенко Тетяна Леонідівна, дружина (теж військова) –Митнік Анастасія Халедівна та неповнолітній син –Тімошенко Даніл Дмитрович.
Присвоєння звання Героя України (посмертно) стане заслуженою шаною для Дмитра Тімошенка та його родини, а також надихне нові покоління захисників України.
Просимо Вас підтримати цю ініціативу та увіковічнити пам’ять про нашого Героя.
З повагою, дружина загиблого – Анастасія Митник, син – Даніл та матір Героя – Тетяна Леонідівна Тімошенко.

Просимо всіх небайдужих підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) Дмитру Володимировичу Тімошенко.