Збір голосів

Шановний пане Президент!
Прошу Вас присвоїти посмертно звання Героя України, вірному сину своєї Батьківщини,хороброму воїну НГУ полку "АЗОВ" -молодшому сержанту, командиру 1-го відділення 2-го взводу спеціального призначення, 3-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спеціального призначення Жукову Кирилу Андрійовичу 14.04.1993-20.11.2024р.позивний "Морф"
Його бойові заслуги підтверджені командуванням частини та побратимами, які свідчать про його відданість службі та непохитність у боротьбі за нашу державу. Відстоюючи та захищаючи право на наше з Вами безпечне життя, за нашу свободу, він віддав найдорочже - своє молоде життя! Пожертвував собою задля Перемоги!
За мужні та самовіддані дії був нагородженний відомчими відзнаками, грамотами, подяками: нагрудним знаком "За Відвагу", відзнакою "Ветеран війни - учасник бойових дій", найвищою нагородою "АЗОВ" - шеврон.
Мій син мав багато планів, мрій, хотів створити сім'ю. Але не встиг... Народився у місті Київ, та невдовзі переїхав зі мною до міста Житомир, де і навчався в ЗОШ №14. Вищу освіту здобував у державному університеті "Житомирська політехніка" на гірничо-екологічному факультеті. На третьому курсі навчання уклав контракт із Національною гвардією України, адже з дитинства мріяв бути військовим.
Син був багатогранною людиною, захоплювався філософією, психологією, міфологією, географією, мав хист до малювання, роботи по дереву, грав на гітарі, співав, добре володів японською та англійською мовами (навіть на війні був перекладачем).
Був щирим, добродушним, чесним, принципіальним, справедливим, турботливим, добрим, надійним. Був... Ключове слово був... Його життя обірвалося. Назавжди 31...
Я виховувала сина сама. Виховала справжнього Патріота, люблячого сина, який захищав рідну землю з першого дня повномаштабного вторгнення. Він прагнув бути де найтяжче, тому сам перевівся до полку "АЗОВ", адже хотів бути саме в цих військах.

20.11.2024 року молодший сержант Жуков Кирило Андрійович, на позивний " Морф" загинув у н.п Неліпівка Бахмутського району Донецької області, будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет, тереторіальну цілісність та незалежність України. Три дні лежав на полі бою. Побратими змогли винести тіло сина, щоб я, мама, змогла в останнє поглянути на свою єдину дорогу дитину, мою опору, міць, надію. Пекучий біль втрати назажди в моєму серці!
Син дуже любив Україну! Він віддав за нас з Вами все, віддав найцінніше - життя! Справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України(посмертно).

Слава Герою України!
Слава Україні!