Пане Президенте!
До Вас звертається Ярошовець Алла Григорівна, мати загиблого військовослужбовця, старшого лейтенанта Ярошовець Олександра Сергійовича.
Від себе, рідних, друзів, побратимів просимо Вас розглянути петицію щодо присвоєння НАЙВИЩОГО почесного звання Героя України (посмертно) командиру взводу протитанкових ракетних комплексів другого батальйону охорони, військової частини А 0139, старшому лейтенанту Ярошовець Олександру Сергійовичу, який загинув при виконанні бойового завдання поблизу н.п. Стариця Чугуївського району Харківської області.
Олександр народився 16 січня 1988 року в місті Києві. Закінчив загальноосвітню школу № 253 у м. Києві Святошинського району. В шкільному віці дуже любив займатися ТХЕКВОНДО, завдяки наполегливим тренуванням здобув «ЧОРНИЙ ПОЯС». Для своїх однолітків та молодшого брата, був взірцем справедливості та мужності. З 2005-2010 р. навчався в Національній Академії Внутрішніх Справ м. Києва за спеціальністю «Право».
Після закінчення навчання проходив службу у Святошинському РУ ГУ МВС України м. Києві. До виконання службових обов’язків відносився відповідально. Цілеспрямований при виконанні поставлених завдань, здатний прийняти правильне рішення. Звільнився у 2017 році.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Був призначений командиром відділення до військової частини А7297 1-ої стрілецької роти 131 батальйону 112 бригади. Разом з побратимами тримав оборону Гостомеля, брав участь у підриві Гостомельського мосту, за що був нагороджений медаллю «ЗА ХОРОБРІСТЬ В БОЮ» 17 квітня 2022 року.
Після звільнення Київщини, з червня 2022р. по жовтень 2023 року, Олександр неодноразово брав участь у звільненні та захисті Донеччини.
З тяжкими боями звільняли Ямпіль, та тримали оборону Майорська, Торецька, Ізюма, Сіверська та ін. У боях Олександр отримав осколочне поранення, багато контузій. Та піклувався не про себе, особовий склад. Як командир, відзначився найменшою втратою воїнів із особового складу. Був опорою та надією для кожного воїна. Хлопці говорили між собою: “ ТОТАЛ з нами, будемо живі!”. Він був одним із найкращих командирів, який на важких завданнях завжди був поряд з побратимами. Олександр віддавав своє життя за нашу неньку Україну. У 2023 році був переведений до військової частини А 0139 де був призначений командиром взводу протитанкових ракетних комплексів 2 батальйону охорони. Маючи великий бойовий досвід протягом ротацій Олександр брав активну участь у підготовці нових воїнів на полігоні Київщини. Його гасло: «Добре підготовлений воїн - запорука збереження життів побратимів». Після останньої ротації з Донбасу у вересні 2024 року Олександр був нагороджений Головнокомандувачем Збройних сил України «СРІБНИМ ХРЕСТОМ».
У зв’язку з повторним наступом ворога на Харківщину в травні 2024 року Олександр та його взвод по тривозі було відправлено в Харківську область.
Загинув Олександр у бою 18 травня 2024 року під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Стариці Чугуївського району Харківської області.
Олександр нагороджений:
Головнокомандувача Збройних сил України «СРІБНИЙ ХРЕСТ»;
медаллю «ЗА ХОРОБРІСТЬ В БОЮ»:
медаллю “Ветеран війни”.
Пане Президенте! Від імені матері, двох неповнолітніх донечок, сім'ї, друзів та побратимів просимо розглянути петицію та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) старшому лейтенанту Ярошовець Олександру Сергійовичу 16. 01.1988 року народження.
Нашому Герою назавжди 36!!!
Вічна пам'ять та шана Героям, які віддають за свободу та незалежність нашої Батьківщини найцінніше – своє життя.
Слава Україні! Слава Героям!