Пане Президенте, прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, мужньому воїну, Олексієнку Артему Андрійовичу, 26.11.1983 року народження, який прийняв свій останній бій 01.01.2025 року поблизу н.п. Бондарівка Суджанського району Курської області, загинув під час артобстрілу.
Маючи бронь від Укрзалізниці, 18.10.2023 року Артем приймає рішення стати на захист Батьківщини. 26.11.2023, саме у день свого народження, 40-річчя, він приєднується до складу 82 окремої десантно – штурмової Буковинської бригади. Спочатку мав посаду стрільця, потім сапера, головного сержанта-командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу десантно-штурмового батальйону. З честю та гідністю виконував свій військовий обов`язок на різних напрямках у найжорстокіших боях, Запорізький, Харківський, Курський. Брав участь у виготовленні мінно-вибухових пристроїв. За високу кваліфікованість, неодноразово призначався інструктором з саперних навчань на полігоні для новоприбулих бійців. Численні бойові завдання, серед яких заведення штурмової групи безпосередньо до виконання (адже сапер - «попереду перших»), мінування, розмінування посадок, полів, врятовані ним життя, повернення рідним тіл загиблих, були виконанні на «відмінно».
За участь у «Курській операції», Артем при житті був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Користувався повагою та беззаперечним авторитетом серед вищого керівництва та підлеглих йому бійців.
Олексієнко Артем Андрійович віддав життя за нас з вами, маючи ще безліч планів, та одну мрію – бачити як зростають його син та донечка.