Шановний пане Президенте! Я, дружина загиблого військовослужбовця Накітняк Миколи Петровича, прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, який вірно, мужньо і відважно захищав свою Батьківщину до останнього подиху. Народився Микола 13.10.1987 року у м.Жмеринка Вінницької області. Після закінчення професійного училища проходив службу в лавах Сухопутних військ 169-ого навчального центру ім. князя Ярослава Мудрого (смт.Десна). Микола завжди був патріотом своєї країни, а тому як тільки почалась Антитерористична операція був призваний і без вагань доєднався до 72-ої ОМБр ім.Чорних Запорожців. Службу проходив на посаді водій-механік БМП. Більше року мій чоловік мужньо боронив такі міста як: Маріуполь, Волноваха, н.п.Савур-Могила та інші населені пункти Донецької області. Під час оборони н.п. Савур-Могила їхня бригада зазнала великих втрат, лише декільком військовослужбовцям вдалося вижити, серед яких був і мій чоловік, за що був нагороджений нагрудним знаком "За оборону Савур-Могили". Після демобілізації неодноразово був нагороджений медалями за участь в АТО, подяками та грамотами, в тому числі від президента України. У мирному житті працював на залізниці, був чудовим працівником, люблячим батьком та чоловіком. Мій чоловік завжди хвилювався за долю України, адже щиро любив її. Саме тому коли ворог напав на нашу країну, мій чоловік з першого дня був готовий стати на захист цілісності та незалежності України. 7 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ у 3-тю окрему танкову Залізну бригаду військової частини А2573. Микола добросовісно ніс службу, беззаперечно виконував доручення командирів, відповідально ставився до покладених обов'язків, був гарним підлеглим та чудовим побратимом. Окрім посади водія-механіка БМП, пройшов медичну підготовку і отримав посаду санітара, радіотелефоніста. Під час служби у Харківській області неодноразово з побратимами рятували життя пораненим військовослужбовцям, а також вивозили тіла загиблих воїнів з поля бою. З березня 2022 року по жовтень 2024 року мій чоловік віддано служив народу України. На жаль, життя мого чоловіка обірвалось в наслідок ворожого обстрілу КАБами в н.п. Першотравневе Харківської області 5 жовтня 2024 року. Тому, для вшанування світлої пам’яті вірного захисника свого народу, прошу Вас присвоїти почесне знання Героя України Накітняк Миколі Петровичу! Слава Героям!