Президенту України
Зеленському Володимиру Олександровичу
Шановний пане Президенте!
З глибоким сумом і шаною звертаємося до Вас з проханням про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) нашому другу,чоловікові і батьку, солдату Лозенку Петру Миколайовичу, який віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави.
Петро Миколайович Лозенко народився 8 вересня 1977 року в селі Германівка. Він був люблячим батьком, чоловіком, сином, який присвятив своє життя родині та громаді. Після повномасштабного вторгнення Петро став на захист своєї країни, приєднавшись до лав Збройних Сил України в березні 2024 року.
З перших днів служби він проявив себе як справжній воїн. Він воював на Луганському, Харківському та Донецькому напрямках. Його побратими з 135-го окремого батальйону територіальної оборони 114-ї окремої бригади ТрО згадують його як людину слова і діла. Петро був відомий своєю прямолінійністю, відвертістю, але водночас неймовірною відданістю справі. Він завжди виконував бойові завдання з високою відповідальністю, надійно підтримуючи своїх побратимів.
Петро Миколайович був старанним, завжди прагнув вчитися новому і навчати інших. Після отруєння газом і осколкових поранень він знаходив у собі сили повертатися до лав захисників. Його мотивація, мужність і рішучість надихали інших. Він був органічним лідером, старшим групи, який забезпечував підтримку менш досвідченим новобранцям.
7 січня 2025 року Петро Миколайович загинув під час атаки ворожого FPV дрону-камікадзе поблизу населеного пункту Новопіль Донецької області. Він боровся за світло і пішов на щиті, як справжній воїн і патріот. Його самопожертва заслуговує на найвищу шану від нашої держави.
Пане Президенте, ми просимо Вас вшанувати подвиг Лозенка Петра Миколайовича, присвоївши йому звання «Герой України» (посмертно). Це найменше, що ми можемо зробити, щоб увіковічити пам’ять про людину, яка пожертвувала собою заради всіх нас.