Шановний пане Президент! Прошу присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку Яцині Олександру Миколайовичу, вірному і віданому захиснику країни!

Шановний пане Президент!

Володимире Олександровичу, прошу Вас присвоїти заслуженно почесне звання "Героя України" (посмертно) відданому, хороброму захиснику своєї країни, Батьківщини, відважному і сильному духом воїну Збройних Сил України, моєму чоловіку, найкращому сину, брату, батькові донечки, солдату Яцині Олександру Миколайовичу.
Він народився 12.03.1988 року в с.Кривуші, Кременчуцького району, Полтавської області, був водієм роти охорони Кременчуцького районого територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області з позивним "Опер".
З листопада 2008 року по листопад 2009 року проходив строкову службу в Збройних силах України в м.Київ, де зарекомендував себе гідним і відданим своїй присязі на вірність Українському народу, був звільнений в запас по закінченню служби.
З 10.02.2011 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ м.Кременчук Полтавської області. З 07.11.2015 року розпочав службу в Національній поліції України, оперуповноважений сектору карного розшуку. Був нагороджений Грамотою за досягнуті позитивні результати у боротьбі зі злочинністю та високі показники в службовій діяльності.
У травні 2014 року пішов захищати територіальну цілісність України та її суверенітет. Маючи звання лейтенанта міліції Яцина Олександр Миколайович приймав участь в боях в районі міст Червоний лиман, Слов'янськ, Дебальцеве, Широкіно. 17.02.2016 року був нагороджений відзнакою Президента України П.Порошенко "За участь в Антитерористичній операції " та медалю "Ветеран війни", має посвідчення "Учасник бойових дій" .
У 2017 році був звільнений у зв'язку зі скороченням штату. З листопада 2017р. по листопад 2018р. проходив службу за контрактом в Національній Гвардії України ВЧ 3059. 11.12.2017-08.02.2018 рр та 14.07.2018-08.08.2018 рр приймав участь в АТО в м.Маріуполь Донецької області.
Згідно витягу з Наказу від 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" був призваний (мобілізований), добровільно на військову службу в Збройні сили України, солдатом-стрільцем 3 відділення 3 взводу роти охорони Кременчуцького РТЦК та СП Полтавської області. 31.03.2023 р. проходив службу в Чернігівський області, водієм роти охорони Кременчуцького РТЦК та СП.
З 24.08.2023 р. вибув у відрядження до окремого розпорядження для виконання службових бойових завдань у складі зведеної роти.
Згідно бойового розпорядження оперативного угрупування військ "Чернігів" від 19.01.2024р, бойового розпорядження командира 110 ОМБр ім. Генерал-хорунжого Марка Безручка від 22.01.2024, бойового розпорядження командира 3 Мб 110 ОМБр ім.генерал-хорунжого Марка Безручка від 22.01.2024 солдат Яцина Олександр Миколайович, військовослужбовець зведеної роти Полтавського ОТЦК та СП був прикомандирований до ВЧ А4007 на посилення і утримання територіальної цілісності України, який прибув до складу сил та засобів, що беруть безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.
З 21.01.2024 по 30.01.2024 мужньо і стійко утримували позиції ЗСУ і відбивали майже щохвилинні штурмові атаки противника.
30.01.2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п Авдіївка, Покровського району, Донецької області група отримала наказ висуватися на точку евакуації, але під час руху потрапила під мінометний обстріл, FPV дронову атаку і засідку противника. Був важкий і жорсткий стрілковий бій, де солдат Яцина Олександр Миколайович показав себе відважним, хоробрим, швидко реагуючим на дії противника воїном. Зайнявши місце оборони в одній з будівель в н.п.Авдіївка група вела бій. В момент спроби надати доповідь на КСП батальйону в будинок прилетіла міна.
30.01.2024 року мій чоловік Яцина Олександр Миколайович загинув, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність в районі н.п. Авдіївка, Покровського району, Донецької області під час виконання бойового завдання по утриманню позицій від ворожого наступу. Він до кінця залишався вірним воїном своєї країни, виявляв тільки високу стійкість і
мужність, брав відповідальність не тільки за своє життя і дії, але й побратимів. Кожен з них його дуже поважали і прислухалися до нього. До останнього йшли пліч-о-пліч з ним. Зі слів побратимів він особисто розбив декілька позицій ворога чим врятував їх життя. Він найкращий з кращих! Віддав найцінніше--своє життя, заради Мирного неба для всіх нас. Наша родина втратила найкращого сина, найріднішого брата, коханого чоловіка, люблячого татка. Він наша душа і серце.
Мій чоловік заслуговує на вічну пам'ять і шану, та найвищу нагороду від своєї Держави "Герой України" (посмертно).
Слава Україні! Героям слава!