Вже скільки днів, як ми без тебе
А я живу, ще тим зимовим темним днем
Живу і ще живе зі мной надія
Що в котрийсь день ще задзвенить мій телефон
І задзвенить із ним моя незбувша мрія
"Що ТАТО тут і він іще живий"
Я розмовлятиму з тобою довго довго про те, як сильно я тебе люблю!
Про твої плани і нездійснені мрії, про те, як ти нас всіх не долюбив.
Я розкажу тобі татусю щось про внуків, маленькі,але вже такі хоробрі козаки.
Про те як згадують про тебе тату, а я незнаю, як на це відповісти. Я їм кажу Герої не вмирають, вони живуть завжди серед людей, вони нас люблять нас оберігають і завжди з нами по житті ідуть.
І тут обирвиться наша розмова і я відчую знову біль, а в голові одна лише промова
"По іншому доцю, я би не зумів"
А ти не плач не плач моя рідненька.
Тепер все добре так, як я цього хотів.
Єдине попрошу: Любіть цінуйте маму бо, я в свій час цього зробити не зумів.
Живіт життя бо воно тепер бува таке коротке.
А я з небес дивитимусь на вас.
Любитиму оберігатиму завжди і повсяк час.
Слова: (Мої)
Шановний Призиденте,
Від імені трьох доньок з глибоким болем у серці, просимо Вас підтримати петицію і присвоїти звання Героя України (посмертно) нашому татові Головчуну Андрію Анатолійовичу.
Головчун Андрій Анатолійович 07.06.1976-07.01.2025 солдат,стрілець-помічник гранатометника.
Позивний "БУРИЙ"
13.07.2024 року був призваний до лав ЗСУ(частина А5001), проходив навчання у Німеччині та Франції. У листопаді був повернутий до України та вступив у бої під Покровськом.
7.01.2025 року, під час бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко Донецької області, він загинув, захищаючи нашу країну.
Пишаємося його незламністью, силою духу, та патріотизмом.
Ми пишаємося своїм Батьком-Героєм. Батько який усе віддав за нас з вами, за вільну Україну та мир, він віддав найцінніше-своє життя.
Головчун Андрій Анатолійович Герой, який заслуговує державну нагороду-Герой України (посмертно).
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слова Україні. Назавжди в строю! Назавжди в нашій пам'яті.