Шановний пане Президенте! Просимо присвоїти звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю - старшому солдату, водію електрику 1-го відділення безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки військової частини А4722 МАТВЄЄВУ СЕРГІЮ ВОЛОДИМИРОВИЧУ, 12.08.1992 року народження.

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти почесне звання «Герой України» мужньому захисникові та відважному патріоту України, старшому солдату, водію-електрику 1-го відділення безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки військової частини А 4722 МАТВЄЄВУ Сергію Володимировичу.
МАТВЄЄВ Сергій Володимирович народився 12 серпня 1992 року у місті Прилуки Чернігівської області.
Після навчання у Прилуцькому ліцеї № 13 здобув фах техніка з експлуатації устаткування газових об’єктів у Прилуцькому агротехнічному коледжі.
У 2013 році був призваний для проходження строкової військової служби у складі 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (72 ОМБр, в/чА2167).
Вже з 2014 року, не вагаючись, взяв до рук зброю та став на захист незалежності та суверенітету своєї держави у зоні проведення Антитерористичної операції. Старший солдат, кулеметник 1-ої окремої танкової Сіверської бригади (1 ОТБр, в/ч А1815, пп В1688) Сергій МАТВЄЄВ тримав оборону у найгарячіших точках і найзапекліших боях за Щастя, Металіст та під Веселою Горою, що на Луганщині. За що був нагороджений медаллю учасника бойових дій.
Непосидючий, завжди веселий і працьовитий, Сергій Володимирович після демобілізації влаштувався охоронцем у СТОВ «Батьківщина». «Відповідальний і принциповий», – саме таким він залишився у пам'яті рідних, друзів, колег. Він був неймовірною людиною з великої літери. Чуйний, добрий, щирий, відкритий, обов'язковий. Жодного разу не відмовив у допомозі. Умів підтримати і словом, і ділом. Великий життєлюб з грандіозними планами на майбутнє, у яких на першому місці завжди були добробут і щастя родини,рідного міста, країни.
24 лютого 2022 року, коли терористична країна-агресор розпочала підступне повномасштабне вторгнення в Україну, Сергій МАТВЄЄВ стояв у черзі добровольцем під місцевим військкоматом. Вже 27 лютого у складі Збройних Сил України брав участь у розгромі ворожої колони поблизу села Мільки, що на Прилуччині, не давши ворогу просунутися вглиб до столиці.
Згодом свій бойовий шлях Сергій продовжив кулеметником у складі військової частини А4569. Спочатку була Кліщіївка, потім оборона Бахмуту. Що таке «Бахмутська м'ясорубка» він знав особисто.
Потім був контрнаступ на Запоріжжі. Будучи водієм-електриком 1-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки військової частини А4722, брав активну участь у запеклих боях за Вербове, Роботине, Новопрокопівку.
Сергій МАТВЄЄВ не раз дивився смерті у вічі, але ніколи не боявся і не відступав, з честю і гідністю виконував поставлені бойові завдання,не підводив ні побратимів, ні командування.
У листопаді 2023 року брав участь у боях за Авдіївку. З гідністю витримав і це пекло. Був нагороджений медаллю «За незламність духу. Авдіївка», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
З 2024 року воював на Харківщині, на Куп'янському напрямку, який, на превеликий жаль, став останнім у його послужному списку.
30 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Сеньківка Куп'янського району Харківської області Сергій МАТВЄЄВ загинув.
Указом Президента України від 9 серпня 2024 року №502/2024 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку старшого солдата Сергія МАТВЄЄВА нагороджено орденом ІІІ ступеня «За мужність» посмертно.
У вічній скорботі з болем у серці залишилися дружина та найцінніший скарб відважного воїна – донечки: дев'ятирічна Мілана та Емілія (2,6 років), сестра, бойові побратими.
Сергій завжди мав твердий погляд і безмежну віру в Україну, якою надихав усіх навколо себе. Не терпів брехні, блюзнірства і насильства. За віру в свій народ, у свою державу, за нас з вами, за щасливе майбутнє своїх дітей, за волю і свободу, за мир на рідній українській землі він віддав своє життя!

Тож, шановний пане Президенте, Кабінет Міністрів України, прошу Вас розглянути петицію та удостоїти найвищої державної нагороди - почесного звання «Герой України» вірного сина, справжнього патріота, старшого солдата Сергія МАТВЄЄВА, навічно закарбувавши його шлях боротьби та подвиг на сторінках історії нашої з Вами держави!
Ми в неоплатному боргу перед Сергієм і всіма полеглими нашими захисниками і захисницями. Почесне звання «Героя України» це той мізер, яким ми можемо віддячити загиблих і разом з тим підтримати вдів, згорьованих батьків, осиротілих дітей.
Слава Україні та вічна слава її Героям!