Присвоєння почесного звання "Героя України" майору Карпову Миколі Костянтиновичу (посмертно)

Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) вірному сину своєї Батьківщини, хороброму відважному воїну Збройних Сил України, Карпову Миколі Костянтиновичу, начальнику групи підготовки та регламенту засобів об’єктивного контролю та оцінки технічного стану ПрНК військової частини А 1789 (Привид Києва). Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 31.12.2024 року Миколі присвоєно чергове військове звання «майор» посмертно.
Майор, Карпов Микола Костянтинович, народився 22 березня 1983 року, в місті Васильків, Київської області. Освіта – Васильківський коледж Військово Повітряних Сил України. Загальний стаж служби у Збройних Силах України – 23 роки 6 місяців.
Нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани», Медаллю «10 років сумлінної служби», Медаллю «15 років сумлінної служби».
В 2014 році брав безпосередню участь у антитерористичній операції в зоні АТО, забезпеченні її проведення по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виконував свої обов’язки по підготовці авіаційної техніки, яка безпосередньо залучалась до виконання бойових завдань при застосуванні авіаційних засобів ураження по наземних цілях на території Донецької та Луганської областей.
У 2022 році під час збройної агресії російської федерації, окупації Київської області, здійснював охорону та оборону стратегічного аеродрому, готував авіаційну військову техніку до бойового застосування.
Навіть під час ракетної небезпеки, Микола, будучи на літаку, оснащеному відповідним бойовим спорядженням, продовжував здійснювати його підготовку до бойового вильоту. Для нього це було важливіше за власне життя. Він завжди розумів, що хвилина приділена своїй безпеці могла стоїти життя цілому рідному місту, його родинам та рідній Україні!
Під час несення військової служби, завжди намагався, як найшвидше відремонтувати літаки, щоб ті піднялись у повітря. Він був майстром своєї справи, ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх, переконуючи, що ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ. Вірив у світле майбутнє та був опорою для нас усіх.
Микола - людина з великої літери, понад усе він любив Батьківщину. Він чесно і добросовісно ніс службу, відповідально виконував доручення командирів та був надійним побратимом. Був доброзичливим, привітним до людей, завжди усміхненим, турботливим, із щирою душею і добрим серцем, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій. Ніколи не був багатослівним, але завжди своїми вчинками доводив, що він найкращий син, тато, коханий чоловік, брат, кум, друг, побратим… Його енергія і завзятість заряджала і гуртувала всіх... Він був ідеальним.
На жаль, 31 грудня 2024 року, Микола під час ракетного удару при виконанні бойових та спеціальних завдань отримав поранення не сумісне з життям.
Пекучий та нестерпний біль втрати назавжди буде з нами. Я дуже сильно пишаюся своїм чоловіком, а діти батьком.
Микола, віддав усе за нас із вами, за вільну Україну та мир, він віддав своє життя. Виконував свій обов'язок і мріяв про перемогу над ворогом. Людина яка своїми вчинками заслуговує на пам'ять та найвищу державну нагороду ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО)

Вічна шана і пам'ять усім хто віддав своє життя за УКРАЇНУ!

СЛАВА УКРАЇНІ!ГЕРОЯМ СЛАВА!