Я, Кучинська Софія Ігорівна, сестра загиблого Героя Кучинського Івана Ігоровича, 11.09.2005 року народження, з позивним «САКС», звертаюся до Вас, Пане Президенте, та до всіх небайдужих громадян України.
Прошу надати звання Героя України (посмертно) Кучинському Івану Ігоровичу. Який з 6 липня 2024 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. На посаді солдата, водія-оператора 1-го відділення розвідувальних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів спеціального призначення танкового батальйону 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.
Після закінчення школи у 2022 році Іван розпочав навчання у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Степана Ґжицького, на факультеті харчових технологій та біотехнології за спеціальністю «Біотехнології та біоінженерія».
Однак, не закінчивши університету, Іван змінив своє спокійне студентське життя на військове, вступивши до лав НГУ. «Він хотів захищати Україну!» – це було його свідоме та виважене рішення.
12 листопада 2024 року, внаслідок ворожого обстрілу на Торецькому напрямку, Іван отримав важкі осколкові поранення нижніх кінцівок, черевної порожнини, черепно-мозкову травму, а більша частина його тіла зазнала опіків.
На жаль, 19 листопада 2024 року в обласній Дніпропетровській клінічній лікарні ім.Мечникова, о 06:05 ранку, серце молодого воїна не витримало.
Саксу тепер назавжди 19…
Іван був чудовою людиною, люблячим, розумним і щирим.
Його героїчна загибель – це велика втрата для нашої родини, побратимів, близьких і всієї України.
Він віддав своє життя за незалежну Україну, за кожного з нас. Його відданість, сміливість і героїзм заслуговують на найвищу державну нагороду – звання «Герой України» (посмертно).
Прошу віддати шану молодому Герою, підписавши петицію.
З повагою,
Кучинська Софія Ігорівна.