Присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) ІВАНОВУ ВОЛОДИМИРУ МИКОЛАЙОВИЧУ (1967 р.н., позивний "УЧИТЕЛЬ"), головному сержанту 3 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини А4986, 144 ОБПр.

Шановний Володимире Олександровичу!
Шановний пане Президенте!

Усі ми, що підписалися нижче, звертаємося до Вас із проханням про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Володимиру Миколайовичу Іванову (позивний «УЧИТЕЛЬ») за його самовіддане служіння українському народу; його непохитну віру в ідеали України; беззаперечну відданість Батьківщині, захист та відстоювання її суверенітету; за героїчний подвиг в ім’я збереження життя побратимів.
Володимир Миколайович майже усе своє життя присвятив вихованню молоді. Спочатку працював учителем початкових класів, а потім – учителем історії, правознавства та ДПЮ у КЗ «Хащуватський ліцей Гайворонської міської ради Кіровоградської області. Його уроки були неординарними, закликали до патріотизму та гордості за свою землю і народ. Володимир Миколайович надихав учнів на дослідження історії рідної країни, її культури та спадщини. Своїм прикладом він навчав не лише любити Україну усім серцем, а й уміти дієво відстоювати її кордони, ідеали, права, свободу, незалежність. На даний час багато учнів Володимира Іванова свідомо стали на захист України, поповнили лави військових. Він був із тих, кого називають «Учитель від Бога», бо найбільше цінував духовність, чесність, довіру. А коли вони є між учителем та учнями, тоді знання самі собою сприймаються і западають в серце, мозок і душу ніби самі по собі.
Іванов Володимир Миколайович завжди був активним громадянином, котрий підтримував рідну Україну у важкі години випробувань. Його називали Вічним Революціонером. І це не просто слова. Кожен його вчинок, кожна дія були спрямовані на розвиток державності України. Він був справжнім патріотом, саме таким, який ціною власного життя виборював свободу і волю для Батьківщини. У 80-90-их роках у лавах активістів боровся за незалежність України, її вихід з срср, пропагував ідеї українізації і відзначав важливість саме української мови на території України. У 2004 році Володимир Миколайович – активний учасник Помаранчевої Революції: Майдан Незалежності, боротьба за чесні і прозорі вибори в селі Хащуватому та Гайворонському районі, де він зупиняє махінації з підробкою голосів (так звані «каруселі»). У 2005 році Володимир Іванов оголошує безстрокове голодування з вимогою забезпечити відповідний температурний режим у приміщенні школи (діти навчалися при температурі 0 - +5 градусів за Цельсієм).
2013-2014 роки знову скликали справжніх патріотів, борців за свободу України на Майдан Незалежності. Володимир Миколайович був у перших рядах під час Революції Гідності. Того разу від смерті його врятували учні і глибоке почуття обов’язку, адже потрібно було повертатися на роботу, проводити уроки. Потім було скидання ідола – пам’ятників «доброго дідуся леніна» і перейменування вулиць. Багато хто не розумів, був проти, адже роспропаганда невтомно працювала, промиваючи мізки українцям.
Рішучість Володимира Миколайовича стала зразком громадянського обов’язку для всіх, хто його знав.
2022 рік покликав стати на захист України. Іванов Володимир Миколайович знову був у перших рядах – поповнив лави ТРО. Пішов добровольцем, керуючись покликом серця, а не вимогами призову. Згодом 12 разів писав рапорти і просився з друзями «далі, на фронт» (його прохання не задовольняли, бо має дружину – інваліда дитинства і батька, якому 90 років). Згодом поповнив лави 144 ОБПр. Наказом від 29 липня 2023 року старший сержант Іванов Володимир Миколайович був призначений на посаду головного сержанта 3 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини А4986, військової частини А4860, військової частини А2393, ВОС – 100975А; і з 01 серпня 2023 року був зарахований до списків особового складу військової частини А 4986.
Іванов Володимир Миколайович проходив навчання у Львівській області; сумлінно і самовіддано захищав Україну на різних напрямах: Миколаївському, Житомирському, Чернігівському, Донецькому. Водночас Володимир Іванов продовжував активну волонтерську діяльність, яку розпочав з дружиною та родиною ще у 2014 році. Майже усі зароблені кошти витрачалися на закриття потреб військових, для ЗСУ.
Володимир Миколайович нічого не розповідав про участь у боях, про його особисте місце дислокації, посилаючись на військову таємницю. Про все родина дізналася лише після загибелі Героя від його побратимів.
Іванов Володимир, котрий народився 22 квітня 1967 року в місті Сколе Львівської області, проживав у селі Хащувате Голованівського (Гайворонського) району Кіровоградської області, - загинув у селі Костянтинівка Покровського району Донецької області 24 липня 2024 року. Під час наступу противника, у нерівному бою, наш Герой – Іванов Володимир Миколайович, закрив своїм великим люблячим серцем Учителя побратимів, зупинив ворожі мотоцикли, що сунули на позицію під прикриттям дронів.
Зі слів побратимів та з записів у телефоні рідні дізналися, що Володимир Миколайович рятував поранених, евакуював їх та загиблих Захисників, що дехто не витримував і просився перевести у безпечніше місце. А Він не просився, Він тримався. Останніми його словами були: « …, у тебе мала дитина, сам ти ще молодий і нічого в світі не бачив, а я вже хоч трохи пожив». Потім схопив автомат, два рожки з патронами, гранати і вибіг з укриття, щоб зупинити ворожих мотоциклістів, що наближалися до тієї смертельної «Третьої точки». На наступний день Володимира Іванова знайшли побратими й евакуювали тіло. Розповіли, що не могли витягти автомат з його рук, так міцно він тримав зброю. Навколо валялося багато гільз, як іще один доказ того, що Володимир устиг дати відсіч ворогам. Вся група Захисників того разу вийшла живою після «чергування».
Іванов Володимир Миколайович посмертно нагороджений медаллю «ЗАХИСНИК УКРАЇНИ – ГЕРОЙ ГАЙВОРОНЩИНИ». Був представлений командуванням до нагородження іншими відзнаками, але не встиг їх отримати. На даний час сім’я теж цих нагород не отримала.
Багато кличок і позивних мав Володимир Миколайович. Його називали: Строгий, Справедливий, Захисник Всесвіту, Вічний Революціонер, Професор, Історик, Учитель. Усі ці клички і позивні були влучними і підходили йому.
Він дійсно залишиться у пам’яті як Учитель і Захисник. Володимир Миколайович не зрадив своєму слову, не зрадив усьому тому, чому навчав своїх учнів. Він до останнього подиху, до останньої миті, залишався вірний своєму народу і Україні. Навіть мертвий, не випустив зброї з рук, не здав позиції, закрив собою інших, врятувавши їм життя. Народ, за який загинув Володимир Миколайович, має знати Правду про нього, про його героїчний вчинок, про подробиці загибелі. І ОДИН У ПОЛІ – ВОЇН!
Дана Петиція – це прагнення родини, колег, громади, побратимів та усіх справжніх свідомих українців зберегти пам’ять про нього не тільки як про Воїна, але як і про Людину, котра стала для всіх символом відданості, мужності, справжнього патріотизму. Ми хочемо, щоб ім’я Іванова Володимира було визнане на рівні держави, щоб залишилося в історії як нагадування про ту любов, яку він проніс через все своє життя; про силу духу, яку він передав кожному своєму учневі, кожному з нас. Присвоєння Іванову Володимиру Миколайовичу звання Героя України – це не лише вдячність, але й обов’язок зберегти його спадщину, увічнити його подвиг, що буде прикладом та ідеалом патріотичного виховання для майбутніх поколінь.
З повагою та проханням вшанувати Пам’ять, від усіх, хто поділяє його ідеали, хто вірить у майбутнє України та Перемогу!