Шановний пане Президент.
Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України(посмертно) моєму тату, майстер-сержанту Редчиць Віталію Валентиновичу 12.08.1976р.н., який загинув 27.12.2024р виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Першотравневе, Ізюмського району, Харківської області.
Тато більше 15 років свого життя присвятив військовій службі. З 2005 по 2006 рік перебував у складі миротворчої місії в Косово, за час сумлінної служби і відданості українському народу був нагороджений медалями: двома медалями «Косово», «Ветеран війни», «За 10 років сумлінної служби», «15 років Збройним Силам України», «За взірцевість у військовій службі», через пару років був звільнений з військової служби за станом здоров’я.
З початком війни він добровільно вступив до Овруцького ДФТГ, а в серпні 2023 року вступив до лав ЗСУ і розпочав службу в військовій частині А7309, 115ОБр ТРО, 143Бт, номер обслуги зенітно кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогенової підтримки . З моменту підписання контракту деякий час проходив службу на території рідного краю в с.Прилуки, Житомирської області на кордоні з Білоруссю, довгий час проходив службу на території Харківської області, а саме у Куп’янському районі, у лютому 2024 року отримав травму хребта, після реабілітації повернувся до виконання службових обов’язків де сумлінно продовжив виконувати бойові завдання. На початку грудня 2024 р. батальйон був підпорядкований до 3ОШБр і продовжив службу вже на Ізюмському напрямку, 20 грудня тато вийшов на бойові позиції, звідки на жаль вже не повернувся, командування повідомило, що перед смертю він врятував життя 3-х поранених військовослужбовців і після цього прямував до виходу з позицій. В момент виходу ворог застосував по ньому FPV дрони зі скиданням снарядів 27.12.2024р. загинув від міно-вибухових травм численних ділянок тіла.
Він віддав своє життя за майбутнє та незалежність України, за кожного з нас. Від всієї родини просимо присвоїти звання Героя України (посмерто).
Слава Україні.