ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО) ЗАХИСНИКУ САВЧУКУ АНДРІЮ БОГДАНОВИЧУ

Шановний пане Президенте!
16 вересня 2024 року життя нашої сім’ї змінилось назавжди. Мій батько, Савчук Андрій Богданович, героїчно загинув на передній лінії оборони під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Веселе Бахмутського району Донецької області. Ми втратили рідну людину, яка захищала від російських загарбників не лише нас – свою родину, а й усіх українців.
Тож я, Савчук Юлія Андріївна, мій брат – Савчук Андрій Андрійович, наша мати – Савчук Галина Богданівна, звертаємося до Вас як до гаранта Конституції України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України із проханням підписати петицію про Присвоєння Звання Героя України (посмертно) солдату Савчуку Андрію Богдановичу.
Народився 12.12.1971 року у селі Надрічне Бережанської громади Тернопільської області. Навчався у місцевій школі. Після цього навчався у Львівському училищі та здобув професію електрика. З 1989 по 1991 рік проходив строкову службу в армії.
Вірний чоловік і люблячий батько, завжди робив усе можливе, щоб сім'я проживала в злагоді, любові, добрі та достатку. Багато років їздив працювати закордон, але завжди повертався у рідну Україну.
У 2022 році був мобілізований до Збройних Сил України. Служив у 10-тій гірсько-штурмовій бригаді "ЕДЕЛЬВЕЙС", 108-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні військової частини А3715, 1-й гірсько-штурмовій роті. Солдат, стрілець, санітар. Під час чергового перебування на позиції загинув від ворожого артилерійського обстрілу.
Андрій Савчук був не лише хоробрим воїном, але й достойною людиною – хорошим батьком, турботливим чоловіком, гідним сином і братом. Сім’я завжди була для нього на першому місці і усі зусилля він спрямовував на те, щоб підтримувати та оберігати своїх рідних. Хоч війна і змінила його, та доброта і щирість, яку він випромінював, залишили глибокий слід у серцях усіх, хто його знав.
Він жертовно стояв на захисті України, бо не міг інакше. Під час служби був поранений, отримав 4 контузії. Після лікувань та реабілітацій завжди повертався на позиції до своїх побратимів, казав, що мусить їхати «до своїх хлопців». Під час виконання службових завдань отримав медаль «За поранення». Був нагороджений пам'ятним подарунком Командира Батальйону 108 «Пам'ятний Коїн» та подякою зі значком Командира Батальйону 108.
Посмертно Савчуку Андрію Богдановичу присвоїли звання «Гордість Бережанщини». Також Указом Президента України №787/2024 «Про відзначення державними нагородами України» посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Безсумнівно, жодні нагороди не повернуть нам рідну людину. Проте не варто забувати про внесок Савчука Андрія Богдановича у боротьбу з окупантами. Тож наша сім’я, родичі та усі, хто знав його, просимо закарбувати це в історії та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Ця петиція – найменше, що можна зробити для вшанування пам’яті Савчука Андрія Богдановича.
Для нас, його найближчих людей, а також його майбутніх нащадків, її розгляд і присвоєння звання Героя України (посмертно) буде важливим знаком підтримки від Вас як Президента України, а також символом вдячності від українців, яких до останнього подиху захищав від російських нападників наш тато.
Слава Україні! Героям Слава!