Пане Президенте. Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, молодшому сержанту командиру взводу технічного забезпечення батальйону матеріального забезпечення військової частини А 7028 Войдюку Роману Миколайовичу 07 серпня 1990 року народження.
Народився в селі Полонка Луцького району Волинської області. Разом з дружиною Оксаною та дітьми Соломією та Софією проживав в селі Радомишль Луцького району.
1 липня 2022 року добровольцем пішов захищати Батьківщину в 100 окрему бригаду територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, яку переформували в 100 – ту механізовану бригаду Сухопутних військ ЗСУ.
Проходив службу на Лиманському напрямку, біля міст Часів Яр, Торецьк, Авдіївка та Краматорськ.
За його активної та безпосередньої участі було сформовано батальйон матеріального забезпечення військової частини. Він особисто підбирав та заохочував до служби особовий склад як взводу так і батальйону, займався матеріальним забезпеченням всього необхідного для ремонту та відновлення пошкодженої техніки, як особисто так і через знайомих, друзів, родичів та волонтерів. Не було жодної бойової задачі, яку б він з побратимами не міг би виконати та вирішити.
Молодий, відважний, справедливий, добрий, щирий, відповідальний, працьовитий, завжди готовий допомогти та підтримати
Найдорожчим у його житті була його родина, сім’я – дружина Оксана, донечки – Соломія та Софія. Коли Роман пішов на війну меншій донечці Софії було пів рочку, а старшу доньку Соломію він постійно виховував, вона виросла на його руках, його порадах, він був постійно у її дитячому житті – возив у садочок та школу, була татовою дитинкою. Тому й була так «прив’язана» до тата.
Був великим оптимістом, коли б його не запитували про будь-що - він відповідав – все буде добре.
Загинув в результаті авіаційного удару КАБ у місті Краматорськ, Бахмутського району, Донецької області, отримавши несумісні з життям поранення, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність 19 грудня 2024 року.
Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Не забудемо Його відданість та відвагу. Пам’ять про нього має жити в наших серцях, разом із безмежною вдячністю за подвиг і самопожертву заради всіх нас.
За бездоганне виконання військових обов’язків, за його сміливість та мужність Роман заслуговую на найвищу державну нагороду Героя України (посмертно).
Слава Герою України.
Слава Україні
З повагою,дружина Войдюк Оксана.