Шановний пане Президенте!
Від імені сина,дружини, рідних та всіх, хто вшановує пам’ять Героїв, звертаюся до Вас із проханням про присвоєння посмертного звання Героя України моєму чоловікові– ЛИТВИНУ Андрію Анатолійовичу (15.12.1991 року народження) жителю м.Київ ,військовослужбовцю Збройних Сил України,сержанту , взводному медику 1 штурмового взвода 1 рота 1 механізованого батальйона 3 окрема штурмова бригада військової частини А4638
У ході бойових дій неодноразово отримував різних ступенів поранення,та контузії,але незважаючи на це все ,він віддано захищав свій народ та свої землі.
Востаннє 18 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання у Луганська області, Сватівський район населений пункт Нововодяне мій чоловік загинув від поранень, несумісних із життям, отриманих під час обстрілу. Він залишався вірним Батьківщині до останнього подиху. Його смерть стала тяжкою втратою для родини, побратимів та всієї України.
Усе своє життя був відданий служінню своїй країні. З 2012 по 2013 пішов служити до лав ЗСУ та служив в 95 бригаді ДШВ, сам пішов до РВК і попросився на строкову службу.З 2014 року був волонтером і возив гуманітарну допомогу в Донецьку та Луганську область, з перших днів повномаштабного вторгнення пішов до РВК і записався добровольцем на фронт, щоб захищати кордон нашої Країни. Звільняв Ірпінь і Бучу, був направлений в 112 бригаду в Херсонську область, стрілець, командир відділення. Після звільнення Херсонської області перевівся до Харківської області в 3 ОШБ. Неодноразово був поранений тому перевівся на взводного медика. Неодноразово був в Донецькій, Луганській, Херсонській, Харківській областях.
Своїм вибором Андрій став для усіх прикладом:мужності,хоробрості та відданості своїй Державі.Не зважаючи на те що він залишив вдома свого сина ,він жодної хвилини не вагався у своєму виборі.
Його мужність та самопожертва заслуговує на найвищу нагороду нашої держави.
Він завжди підтримував своїх побратимів, був для них наставником, передавав свій досвід та знання.Його душа була сповнена патріотизму, а вчинки – безмежної відданості народу України.Чоловік завжди казав, що готовий віддати життя заради майбутнього своєї держави. Його самопожертва є прикладом для всіх нас і заслуговує на визнання на найвищому рівні.
Так як і кожен Герой, Андрій мав мрії та плани на майбутнє,які на жаль вже ніколи не здійсняться.Він заради нас з вами,віддав найцінніше-своє життя.Андрій став справжнім Героєм.
Прошу Вас, шановний пане Президенте, відзначити подвиг мого чоловіка Литвина Андрія Анатолійовича присвоївши йому звання Героя України (посмертно). Його ім’я має стати символом мужності, патріотизму та любові до рідної землі.
Уклін та шана Герою! Вічна пам'ять! Слава Україні!