Присвоєння звання Героя України (посмертно)
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння звання Герой України (посмертно) захиснику нашої країни, хороброму та відважному бійцю, старшому солдату, механіку-водію 41-ї механізованої бригади 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4576, Кучеру Максиму Леонідовичу (15.08.1991 р.н.).2012 року випускник Національної академії внутрішніх справ.
З 2012 року до початку повномасштабного вторгнення Максим служив у внутрішніх органах, а саме: сектор дільничних інспекторів міліції Васильківського міського відділу ГУМВС України в Київській області, сектору превенції Фастівського відділення поліції Васильківського відділу поліції, сектору поліцейської діяльності №1 Фастівського районного управління поліції.
Максим був патріотом своєї країни і без вагань став добровольцем до Лав Збройних Сил України у червні 2022 року. З самого початку перебував у 27-ій бригаді і згодом був прикомандирований до 67 – ї окремої механізованої бригади 1-го окремого штурмового батальйону імені Героя України Дмитра Коцюбайла «Вовки Да Вінчі». Перед останньою розмовою з дружиною сказав: «Кохана все буде добре, я повернусь, ми ще тут повоюємо, ти тільки вір” — слова, які стали символом його стійкості та віри у ПЕРЕМОГУ.
З честю та гідністю брав участь у бойових діях на Серебрянському лісі, що на Лимані, Часів Яр, Нью-Йорк де боронив кордони та цілісність нашої держави Останнє місце бойової позиції був напрямок курщини, а саме: населений пункт руське-порічне курської області.
Кучер Максим Леонідович, вірний військовій присязі, загинув 06 січня 2025 року від отриманих поранень, несумісних з життям, під час виконання бойового завдання на курщині внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу, що супроводжувався скидами гранат ВОГ з еFPіVі-дронів.
Максим ні секунди не вагався, завжди виконувавши мужньо, стійко та до останку свій військовий обов’язок перед Україною, пов’язаний з ризиком для життя, розуміючи, що кожної миті він може втратити найцінніше що є у людини – це своє власне ЖИТТЯ… Коли надійшла звістка про смерть Максима стала важким ударом для всіх, хто його знав… Йому назавжди 33.
Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх, переконуючи, що все буде добре.
У Героя залишилися дружина, син – 4 роки, мати.
Ця петиція - найменше, що можна зробити для вшанування його памʼяті, він відав за нас із Вами найцінніше - своє життя.
Сподіваємось на Вашу підтримку, щоб віддати останню шану воїну, який загинув за нас з Вами, за вільну та мирну Україну.
Уклін та вічна памʼять всім загиблим!
Слава Україні! Героям Слава!