Присвоєння звання Герой України (посмертно) – командиру відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 стрілецького батальйону військової частини А1815, молодшому сержанту Голубенку Руслану Вадимовичу.

Шановний Володимире Олександровичу!


Я, Голубенко Оксана Павлівна, звертаюся до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) моєму синові, молодшому сержанту Голубенку Руслану Вадимовичу, який віддав своє життя за незалежність і свободу України.


Мій син, Голубенко Руслан Вадимович, народився 3 грудня 2002 року в селі Рябухи Чернігівської області. З дитинства Руслан мріяв стати військовим та захищати Україну. Після закінчення Плугатарської загальноосвітньої школи у 2019 році вступив до Ніжинського фахового коледжу культури та мистецтв імені Марії Заньковецької, де здобув кваліфікацію трубача. Проте жага служити Батьківщині виявилася сильнішою, і ще неповнолітнім він вирішив приєднатися до лав Збройних Сил України. 30 березня 2021 року Руслан підписав контракт та став солдатом військової частини А1414.

З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації він брав участь в обороні Чернігівщини як військовослужбовець 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Він мужньо воював у складі танкового підрозділу, відбиваючи атаки ворога. Після формування стрілецького батальйону Руслан обіймав посаду гранатометника у 3-й стрілецькій роті. Він неодноразово заступав на бойові чергування, тримав оборону в районі села Нескучне Донецької області.

У березні 2023 року Руслан проявив виняткові здібності до керування безпілотними літальними апаратами. Він став одним із тих, хто стояв біля витоків формування підрозділу БПЛА батальйону, і брав активну участь в організації повітряної розвідки та коригуванні вогню артилерії під час контрнаступу 2023 року.
Руслан виконував бойові завдання з аеророзвідки, коригування вогню, повітряного мінування та знищення ворожої техніки, рятуючи життя побратимів. Після створення в батальйоні окремого взводу БПЛА він обійняв посаду командира відділення розвідки та коригування.

Руслан Голубенко загинув 10 жовтня 2024 року в селі Товстий Луг Курської області. Під час виконання бойового завдання: злітна позиція, де він знаходився, в результаті раптових штурмових дій російськими військовими - опинилась в оточенні. Руслан разом із побратимами прийняли бій, незважаючи на значну перевагу противника в силах та засобах. Витративши весь наявний боєкомплект, він та ще вісім українських воїнів потрапили в полон. Окупанти змусили їх роздягнутися до спідньої білизни, поклали обличчям у землю та розстріляли. Тіла героїв вдалося евакуювати та ідентифікувати лише 23 жовтня 2024 року.

Мій син до останнього подиху залишався вірним присязі та своїй Батьківщині. Його бойовий шлях — це приклад мужності, незламності та самопожертви. Він заслуговує найвищого визнання від держави. У зв’язку з цим прошу Вас, пане Президенте, розглянути можливість присвоєння молодшому сержанту Голубенку Руслану Вадимовичу звання “Герой України” (посмертно).


З повагою, Голубенко Оксана Павлівна