№22/242126-еп
Шановний Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) моєму чоловікові, хороброму воїну, вірному побратиму та відданому сину України — сержанту Дмитренку Віталію Володимировичу (позивний «Гостомель») за його видатну мужність, відвагу та незламність у боротьбі за територіальну цілісність і незалежність України.
Автор (ініціатор): Задворна Жанна Павлівна
Дата оприлюднення: 17 лютого 2025
Життєвий та бойовий шлях Героя
Дмитренко Віталій Володимирович народився 18 січня 1998 року в селищі Гостомель, Київської області. Навчався в Ірпінській загальноосвітній школі №13, згодом здобув фах кухаря у Вищому професійному училищі №33 міста Києва.
У 2018 році він підписав контракт із Збройними Силами України та став на захист Батьківщини. Його бойовий шлях розпочався на Луганщині, де він брав участь в антитерористичній операції.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Віталій знову повернувся до лав захисників України. Він служив у складі Могилів-Подільського загону Державної прикордонної служби України, обіймаючи посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – старшого кухаря відділення забезпечення 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова.
Віталій воював на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Чернігівщині,Житомирщині та Сумщині, виявляючи незламну відвагу, силу духу та відданість справі захисту України.
Останній бій
2 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в султанському районі курської області сержант Дмитренко Віталій Володимирович отримав поранення, несумісні з життям. Йому було всього 26 років.
Віталій був не лише відданим воїном, а й турботливим чоловіком і люблячим батьком. У нього залишилися дві маленькі донечки, одна з яких народилася вже після його загибелі. Він мріяв бачити, як ростуть його діти, але війна забрала в нього цю можливість, не давши обійняти свою молодшу донечку хоча б раз.
Вони ростимуть, знаючи, що їхній тато – справжній Герой, який віддав життя заради їхнього майбутнього у вільній Україні.
Віталій — взірець справжнього воїна, який до останнього виконував свій обов’язок перед країною, захищаючи Україну, свою сім’ю та майбутнє всіх наших дітей.
Чому він заслуговує на звання Героя України?
• Проявив видатну мужність і відвагу у боротьбі за незалежність України.
• Захищав Батьківщину з 2018 року, брав участь у найгарячіших точках війни.
• До останнього залишався вірним присязі та військовому обов’язку.
• Є символом незламності українського народу та прикладом для майбутніх поколінь.
Його ім’я навіки вписане в історію боротьби за незалежність України. Вічна пам’ять і шана Герою!
Дмитренко Віталій Володимирович народився 18 січня 1998 року в селищі Гостомель, Київської області. Навчався в Ірпінській загальноосвітній школі №13, згодом здобув фах кухаря у Вищому професійному училищі №33 міста Києва.
У 2018 році він підписав контракт із Збройними Силами України та став на захист Батьківщини. Його бойовий шлях розпочався на Луганщині, де він брав участь в антитерористичній операції.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Віталій знову повернувся до лав захисників України. Він служив у складі Могилів-Подільського загону Державної прикордонної служби України, обіймаючи посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – старшого кухаря відділення забезпечення 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова.
Віталій воював на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Чернігівщині,Житомирщині та Сумщині, виявляючи незламну відвагу, силу духу та відданість справі захисту України.
Останній бій
2 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в султанському районі курської області сержант Дмитренко Віталій Володимирович отримав поранення, несумісні з життям. Йому було всього 26 років.
Віталій був не лише відданим воїном, а й турботливим чоловіком і люблячим батьком. У нього залишилися дві маленькі донечки, одна з яких народилася вже після його загибелі. Він мріяв бачити, як ростуть його діти, але війна забрала в нього цю можливість, не давши обійняти свою молодшу донечку хоча б раз.
Вони ростимуть, знаючи, що їхній тато – справжній Герой, який віддав життя заради їхнього майбутнього у вільній Україні.
Віталій — взірець справжнього воїна, який до останнього виконував свій обов’язок перед країною, захищаючи Україну, свою сім’ю та майбутнє всіх наших дітей.
Чому він заслуговує на звання Героя України?
• Проявив видатну мужність і відвагу у боротьбі за незалежність України.
• Захищав Батьківщину з 2018 року, брав участь у найгарячіших точках війни.
• До останнього залишався вірним присязі та військовому обов’язку.
• Є символом незламності українського народу та прикладом для майбутніх поколінь.
Його ім’я навіки вписане в історію боротьби за незалежність України. Вічна пам’ять і шана Герою!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Жаб'юк Валентина Василівна
25 лютого 2025
2.
Українець Лідія Володимирівна
25 лютого 2025
3.
Мокрушина Інна Сергіївна
25 лютого 2025
4.
Янішевська Любов Володимирівна
25 лютого 2025
5.
Касяненко Тетяна Олександрівна
25 лютого 2025
6.
Тимошенко Вікторія Володимирівна
25 лютого 2025
7.
Свиридюк Оксана Миколаївна
25 лютого 2025
8.
Гривняк Лідія Іванівна
25 лютого 2025
9.
Коваленко Олена Геннадіївна
25 лютого 2025
10.
Лутак Наталія Іванівна
25 лютого 2025
11.
Стасюк Ірина Семенівна
25 лютого 2025
12.
Шадура Богдан Іванович
25 лютого 2025
13.
Стасюк Світлана Борисівна
25 лютого 2025
14.
Гайворонська Людмила Андріївна
25 лютого 2025
15.
Кулік Людмила Анатоліївна
25 лютого 2025
16.
Гуславська Людмила Володимирівна
25 лютого 2025
17.
Колесник Андрій Олегович
25 лютого 2025
18.
Канарьова Ольга Анатоліївна
25 лютого 2025
19.
Катуніна Ольга Сергіївна
25 лютого 2025
20.
Юрасова Інна Вікторівна
25 лютого 2025
21.
Волкова Жанна Миколаївна
25 лютого 2025
22.
Фіщук Ольга Святославівна
25 лютого 2025
23.
Мелюшкевічева Світлана Едуардівна
25 лютого 2025
24.
Петренко Людмила Миколаївна
25 лютого 2025
25.
Кашпрук Людмила Миколаївна
25 лютого 2025
26.
Струкова Ганна Іванівна
25 лютого 2025
27.
Фітьо Ольга Михайлівна
25 лютого 2025
28.
Сопронюк Наталія Анатоліївна
25 лютого 2025
29.
Філоненко Наталя Іванівна
25 лютого 2025
30.
Мацкеплішвілі Олександра Олександрівна
25 лютого 2025
1859
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 82 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.