№22/242126-еп
Шановний Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) моєму чоловікові, хороброму воїну, вірному побратиму та відданому сину України — сержанту Дмитренку Віталію Володимировичу (позивний «Гостомель») за його видатну мужність, відвагу та незламність у боротьбі за територіальну цілісність і незалежність України.
Автор (ініціатор): Задворна Жанна Павлівна
Дата оприлюднення: 17 лютого 2025
Життєвий та бойовий шлях Героя
Дмитренко Віталій Володимирович народився 18 січня 1998 року в селищі Гостомель, Київської області. Навчався в Ірпінській загальноосвітній школі №13, згодом здобув фах кухаря у Вищому професійному училищі №33 міста Києва.
У 2018 році він підписав контракт із Збройними Силами України та став на захист Батьківщини. Його бойовий шлях розпочався на Луганщині, де він брав участь в антитерористичній операції.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Віталій знову повернувся до лав захисників України. Він служив у складі Могилів-Подільського загону Державної прикордонної служби України, обіймаючи посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – старшого кухаря відділення забезпечення 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова.
Віталій воював на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Чернігівщині,Житомирщині та Сумщині, виявляючи незламну відвагу, силу духу та відданість справі захисту України.
Останній бій
2 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в султанському районі курської області сержант Дмитренко Віталій Володимирович отримав поранення, несумісні з життям. Йому було всього 26 років.
Віталій був не лише відданим воїном, а й турботливим чоловіком і люблячим батьком. У нього залишилися дві маленькі донечки, одна з яких народилася вже після його загибелі. Він мріяв бачити, як ростуть його діти, але війна забрала в нього цю можливість, не давши обійняти свою молодшу донечку хоча б раз.
Вони ростимуть, знаючи, що їхній тато – справжній Герой, який віддав життя заради їхнього майбутнього у вільній Україні.
Віталій — взірець справжнього воїна, який до останнього виконував свій обов’язок перед країною, захищаючи Україну, свою сім’ю та майбутнє всіх наших дітей.
Чому він заслуговує на звання Героя України?
• Проявив видатну мужність і відвагу у боротьбі за незалежність України.
• Захищав Батьківщину з 2018 року, брав участь у найгарячіших точках війни.
• До останнього залишався вірним присязі та військовому обов’язку.
• Є символом незламності українського народу та прикладом для майбутніх поколінь.
Його ім’я навіки вписане в історію боротьби за незалежність України. Вічна пам’ять і шана Герою!
Дмитренко Віталій Володимирович народився 18 січня 1998 року в селищі Гостомель, Київської області. Навчався в Ірпінській загальноосвітній школі №13, згодом здобув фах кухаря у Вищому професійному училищі №33 міста Києва.
У 2018 році він підписав контракт із Збройними Силами України та став на захист Батьківщини. Його бойовий шлях розпочався на Луганщині, де він брав участь в антитерористичній операції.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Віталій знову повернувся до лав захисників України. Він служив у складі Могилів-Подільського загону Державної прикордонної служби України, обіймаючи посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – старшого кухаря відділення забезпечення 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова.
Віталій воював на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Чернігівщині,Житомирщині та Сумщині, виявляючи незламну відвагу, силу духу та відданість справі захисту України.
Останній бій
2 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в султанському районі курської області сержант Дмитренко Віталій Володимирович отримав поранення, несумісні з життям. Йому було всього 26 років.
Віталій був не лише відданим воїном, а й турботливим чоловіком і люблячим батьком. У нього залишилися дві маленькі донечки, одна з яких народилася вже після його загибелі. Він мріяв бачити, як ростуть його діти, але війна забрала в нього цю можливість, не давши обійняти свою молодшу донечку хоча б раз.
Вони ростимуть, знаючи, що їхній тато – справжній Герой, який віддав життя заради їхнього майбутнього у вільній Україні.
Віталій — взірець справжнього воїна, який до останнього виконував свій обов’язок перед країною, захищаючи Україну, свою сім’ю та майбутнє всіх наших дітей.
Чому він заслуговує на звання Героя України?
• Проявив видатну мужність і відвагу у боротьбі за незалежність України.
• Захищав Батьківщину з 2018 року, брав участь у найгарячіших точках війни.
• До останнього залишався вірним присязі та військовому обов’язку.
• Є символом незламності українського народу та прикладом для майбутніх поколінь.
Його ім’я навіки вписане в історію боротьби за незалежність України. Вічна пам’ять і шана Герою!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Гарцула Марія Дмитрівна
17 травня 2025
2.
Чалик Мар'яна Василівна
17 травня 2025
3.
Стрілець Оксана Володимирівна
17 травня 2025
4.
Курило Станіслав Рінатович
17 травня 2025
5.
Завадська Олеся Олегівна
17 травня 2025
6.
Бережанська Надія Теодорівна
17 травня 2025
7.
Сашкова Оксана Геннадіївна
17 травня 2025
8.
Пилипенко Юлія Анатоліївна
17 травня 2025
9.
Боднар Наталія Григорівна
17 травня 2025
10.
Фішер Вікторія Олександрівна
17 травня 2025
11.
Цебак Ольга Віталіївна
17 травня 2025
12.
Малашняк Вероніка Миколаївна
17 травня 2025
13.
Климковська Данія Олегівна
17 травня 2025
14.
Тхір Світлана Вікторівна
17 травня 2025
15.
Кулага Дар'я Сергіївна
17 травня 2025
16.
Толста Галина Сергіївна
17 травня 2025
17.
Федчик Валентина Павлівна
17 травня 2025
18.
Олійник Поліна Миколаївна
17 травня 2025
19.
Гегельська Карина Віталіївна
17 травня 2025
20.
Звозда Анна Іванівна
17 травня 2025
21.
Решетилова Юлія Євгенівна
17 травня 2025
22.
Мережинська Лариса Леонідівна
17 травня 2025
23.
Бідун Орися Степанівна
17 травня 2025
24.
Палійчук Любов Олександрівна
17 травня 2025
25.
Світлик Іванна Володимирівна
17 травня 2025
26.
Чепак Ольга Семенівна
17 травня 2025
27.
Лозова Юлія Миколаївна
17 травня 2025
28.
Янгол Галина Дмитрівна
17 травня 2025
29.
Мельничук Юлія Анатоліївна
17 травня 2025
30.
Григор'єва Галина Онуфріївна
16 травня 2025