№22/242292-еп
Шановний Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) моєму чоловікові, хороброму воїну, вірному побратиму та відданому сину України — сержанту Дмитренку Віталію Володимировичу (позивний «Гостомель») за його видатну мужність, відвагу та незламність у боротьбі за територіальну цілісність і незалежність України.
Автор (ініціатор): Задворна Жанна Павлівна
Дата оприлюднення: 20 лютого 2025
Життєвий та бойовий шлях Героя
Дмитренко Віталій Володимирович народився 18 січня 1998 року в селищі Гостомель, Київської області. Навчався в Ірпінській загальноосвітній школі №13, згодом здобув фах кухаря у Вищому професійному училищі №33 міста Києва.
У 2018 році він підписав контракт із Збройними Силами України та став на захист Батьківщини. Його бойовий шлях розпочався на Луганщині, де він брав участь в антитерористичній операції.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Віталій знову повернувся до лав захисників України. Він служив у складі Могилів-Подільського загону Державної прикордонної служби України, обіймаючи посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – старшого кухаря відділення забезпечення 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова.
Віталій воював на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Чернігівщині,Житомирщині та Сумщині, виявляючи незламну відвагу, силу духу та відданість справі захисту України.
Останній бій
2 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в суджанському районі курської області сержант Дмитренко Віталій Володимирович отримав поранення, несумісні з життям. Йому було всього 26 років.
Віталій був не лише відданим воїном, а й турботливим чоловіком і люблячим батьком. У нього залишилися дві маленькі донечки, одна з яких народилася вже після його загибелі. Він мріяв бачити, як ростуть його діти, але війна забрала в нього цю можливість, не давши обійняти свою молодшу донечку хоча б раз.
Вони ростимуть, знаючи, що їхній тато – справжній Герой, який віддав життя заради їхнього майбутнього у вільній Україні.
Віталій — взірець справжнього воїна, який до останнього виконував свій обов’язок перед країною, захищаючи Україну, свою сім’ю та майбутнє всіх наших дітей.
Чому він заслуговує на звання Героя України?
• Проявив видатну мужність і відвагу у боротьбі за незалежність України.
• Захищав Батьківщину з 2018 року, брав участь у найгарячіших точках війни.
• До останнього залишався вірним присязі та військовому обов’язку.
• Є символом незламності українського народу та прикладом для майбутніх поколінь.
Його ім’я навіки вписане в історію боротьби за незалежність України. Вічна пам’ять і шана Герою!
Дмитренко Віталій Володимирович народився 18 січня 1998 року в селищі Гостомель, Київської області. Навчався в Ірпінській загальноосвітній школі №13, згодом здобув фах кухаря у Вищому професійному училищі №33 міста Києва.
У 2018 році він підписав контракт із Збройними Силами України та став на захист Батьківщини. Його бойовий шлях розпочався на Луганщині, де він брав участь в антитерористичній операції.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Віталій знову повернувся до лав захисників України. Він служив у складі Могилів-Подільського загону Державної прикордонної служби України, обіймаючи посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – старшого кухаря відділення забезпечення 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова.
Віталій воював на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Чернігівщині,Житомирщині та Сумщині, виявляючи незламну відвагу, силу духу та відданість справі захисту України.
Останній бій
2 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в суджанському районі курської області сержант Дмитренко Віталій Володимирович отримав поранення, несумісні з життям. Йому було всього 26 років.
Віталій був не лише відданим воїном, а й турботливим чоловіком і люблячим батьком. У нього залишилися дві маленькі донечки, одна з яких народилася вже після його загибелі. Він мріяв бачити, як ростуть його діти, але війна забрала в нього цю можливість, не давши обійняти свою молодшу донечку хоча б раз.
Вони ростимуть, знаючи, що їхній тато – справжній Герой, який віддав життя заради їхнього майбутнього у вільній Україні.
Віталій — взірець справжнього воїна, який до останнього виконував свій обов’язок перед країною, захищаючи Україну, свою сім’ю та майбутнє всіх наших дітей.
Чому він заслуговує на звання Героя України?
• Проявив видатну мужність і відвагу у боротьбі за незалежність України.
• Захищав Батьківщину з 2018 року, брав участь у найгарячіших точках війни.
• До останнього залишався вірним присязі та військовому обов’язку.
• Є символом незламності українського народу та прикладом для майбутніх поколінь.
Його ім’я навіки вписане в історію боротьби за незалежність України. Вічна пам’ять і шана Герою!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Косован Наталія Вячеславівна
25 лютого 2025
2.
Клокова Вікторія Олександрівна
25 лютого 2025
3.
Антоненко Анастасія Олегівна
25 лютого 2025
4.
Костюкевич Ірина Миколаївна
25 лютого 2025
5.
Куприненко Руслана Вікторівна
25 лютого 2025
6.
Вінтонів Мар'яна Богданівна
25 лютого 2025
7.
Васильчук Віта Павлівна
25 лютого 2025
8.
Шевченко Аліна Віталіївна
25 лютого 2025
9.
Вац Вікторія Володимирівна
25 лютого 2025
10.
Стефанчук Мар'яна Ігорівна
25 лютого 2025
11.
Калініченко Олена Олексіївна
25 лютого 2025
12.
Куц Віта Анатоліївна
25 лютого 2025
13.
Бондаренко Тетяна Іванівна
25 лютого 2025
14.
Українець Лідія Володимирівна
25 лютого 2025
15.
Зелінський Богдан Васильович
25 лютого 2025
16.
Сумарюк Владислав Григорович
25 лютого 2025
17.
Іленок Віталіна Валеріївна
25 лютого 2025
18.
Шперова Олена Григорівна
25 лютого 2025
19.
Михайленко Віталій Анатолійович
25 лютого 2025
20.
Сиротюк Марія Василівна
25 лютого 2025
21.
Новіцька Єлизавета Віталіївна
25 лютого 2025
22.
Шевченко Віта Юріївна
25 лютого 2025
23.
Клепацька Віра Михайлівна
25 лютого 2025
24.
Возьна Маргарита Олегівна
25 лютого 2025
25.
Холявко Оксана Миколаївна
25 лютого 2025
26.
Матюшко Марія Костянтинівна
25 лютого 2025
27.
Цікалишин Марія Григорівна
25 лютого 2025
28.
Вдовиченко Надія Геннадіївна
25 лютого 2025
29.
Палаженко Юлія Олександрівна
25 лютого 2025
30.
Мокрушина Інна Сергіївна
25 лютого 2025
2940
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 84 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.