№22/242350-еп
Присвоєння Почесного Героя України (посмертно) солдату Миковичу Радіону Михайловичу, моєму кумові, який гідно обороняв незалежність нашої держави.
Автор (ініціатор): Мицьо Марина Юріївна
Дата оприлюднення: 20 лютого 2025
Я кума полеглого солдата Миковича Радіона Михайловича 2-го противотанкового відділення взводу вогневої підтримки 5-го десантно-штурмової роти
2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.
Прошу вас, Шановний Пане Президент України, розглянути петицію про присвоєння військовослужбовцю Миковичу Радіону Михайловичу почесного звання Героя України (посмертно).
Микович Радіон Михайлович народився 10 серпня 1984 року в м. Ужгород де і прожив свої щасливі роки життя.
В квітні 2023 року вступив до лав Збройних сил України, щоб захищати честь та гідність рідної Батьківщини.
Військову службу виконув в Донецькій області згідно наказу де і в червні 2023 року отримав декілька осколкових поранень в наслідок обстрілу на завданні. Не зважаючи на поранення, допоміг своїм побратимам й надалі відстоювати та обороняти незалежність нашої Держави.
Героїчно загинув 03 липня 2023 року на завданні поблизу напрямку Кремінна, Сєверодонецького р-н., Луганської області, вірний військовій присязі та Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну її свободу та незалежність.
Мій кум відважно виконував свій обов`язок, як громадянин України та почесний Громадянин міста Ужгорода, яким був нагороджено посмертно Міською владою. До останнього подиху був вірним своїм побратимам, присязі та державі.
Вдома на нього чекали люблячі донька та дружина, заради яких він був готовий віддати своє життя, заради їхнього блага, безпеки та свободи, близькі та рідні, яких він цінував та поважав.
Радіона вже не побачити. Не спитаємо: “Як ти?”, “Як в тебе справи?”. Він був завжди доброю, чуйною та веселою людиною. Завжди йшов на допомогу.
Я пишаюся своїм кумом, він Герой. Не зважаючи на все він пішов боронити нашу державу, але на жаль до своїх рідних та рідного дому повернувся на щиті, віддавши своє життя за незалежність та волю України.
Вважаю, що Микович Радіон Михайлович справжній Герой, та заслуговує на вищу державно нагороду — Героя України (посмертно).
Герої не вмирають, вони назавжди в наших серцях.
Низький уклін нашому Герою. Вічна пам`ять. Слава Україні!
2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.
Прошу вас, Шановний Пане Президент України, розглянути петицію про присвоєння військовослужбовцю Миковичу Радіону Михайловичу почесного звання Героя України (посмертно).
Микович Радіон Михайлович народився 10 серпня 1984 року в м. Ужгород де і прожив свої щасливі роки життя.
В квітні 2023 року вступив до лав Збройних сил України, щоб захищати честь та гідність рідної Батьківщини.
Військову службу виконув в Донецькій області згідно наказу де і в червні 2023 року отримав декілька осколкових поранень в наслідок обстрілу на завданні. Не зважаючи на поранення, допоміг своїм побратимам й надалі відстоювати та обороняти незалежність нашої Держави.
Героїчно загинув 03 липня 2023 року на завданні поблизу напрямку Кремінна, Сєверодонецького р-н., Луганської області, вірний військовій присязі та Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну її свободу та незалежність.
Мій кум відважно виконував свій обов`язок, як громадянин України та почесний Громадянин міста Ужгорода, яким був нагороджено посмертно Міською владою. До останнього подиху був вірним своїм побратимам, присязі та державі.
Вдома на нього чекали люблячі донька та дружина, заради яких він був готовий віддати своє життя, заради їхнього блага, безпеки та свободи, близькі та рідні, яких він цінував та поважав.
Радіона вже не побачити. Не спитаємо: “Як ти?”, “Як в тебе справи?”. Він був завжди доброю, чуйною та веселою людиною. Завжди йшов на допомогу.
Я пишаюся своїм кумом, він Герой. Не зважаючи на все він пішов боронити нашу державу, але на жаль до своїх рідних та рідного дому повернувся на щиті, віддавши своє життя за незалежність та волю України.
Вважаю, що Микович Радіон Михайлович справжній Герой, та заслуговує на вищу державно нагороду — Героя України (посмертно).
Герої не вмирають, вони назавжди в наших серцях.
Низький уклін нашому Герою. Вічна пам`ять. Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Гюслер Оксана Богданівна
20 травня 2025
2.
Лобас Юлія Сергіївна
20 травня 2025
3.
Худолєй Марина Валеріївна
20 травня 2025
4.
Іванущенко Світлана Миколаївна
20 травня 2025
5.
Гавінська Анастасія Андріївна
20 травня 2025
6.
Ковальчук Ірина Віталіївна
20 травня 2025
7.
Жулавська Тетяна Олексіївна
20 травня 2025
8.
Заяць Богдана Ярославівна
20 травня 2025
9.
Авілова Тетяна Василівна
20 травня 2025
10.
Кириленко Тетяна Костянтинівна
20 травня 2025
11.
Гулькевич Марія Петрівна
20 травня 2025
12.
Бочкарьова Ганна Володимирівна
20 травня 2025
13.
Ільїнова Тетяна Анатоліївна
20 травня 2025
14.
Коцюбинська Олена Володимирівна
20 травня 2025
15.
Крупа Анна Валентинівна
20 травня 2025
16.
Іщук Тетяна Андріївна
20 травня 2025
17.
Петровець Олена Ігорівна
20 травня 2025
18.
Сергєєва Вероніка Ільдарівна
20 травня 2025
19.
Снісаренко Леся Богданівна
20 травня 2025
20.
Демченко Євгенія Дмитрівна
20 травня 2025
21.
Барановська Юлія Анатоліївна
20 травня 2025
22.
Полосіна Оксана Анатоліївна
20 травня 2025
23.
Позднякова Любов Анатоліївна
20 травня 2025
24.
Климковська Данія Олегівна
20 травня 2025
25.
Коваленко Наталя Олександрівна
20 травня 2025
26.
Вархолік Лілія Євгенівна
20 травня 2025
27.
Головко Вікторія Анатоліївна
20 травня 2025
28.
Савченко Дар'я Володимирівна
20 травня 2025
29.
Клименко Тамара Юріївна
20 травня 2025
30.
Григор'єва Галина Онуфріївна
20 травня 2025