№22/242350-еп
Присвоєння Почесного Героя України (посмертно) солдату Миковичу Радіону Михайловичу, моєму кумові, який гідно обороняв незалежність нашої держави.
Автор (ініціатор): Мицьо Марина Юріївна
Дата оприлюднення: 20 лютого 2025
Я кума полеглого солдата Миковича Радіона Михайловича 2-го противотанкового відділення взводу вогневої підтримки 5-го десантно-штурмової роти
2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.
Прошу вас, Шановний Пане Президент України, розглянути петицію про присвоєння військовослужбовцю Миковичу Радіону Михайловичу почесного звання Героя України (посмертно).
Микович Радіон Михайлович народився 10 серпня 1984 року в м. Ужгород де і прожив свої щасливі роки життя.
В квітні 2023 року вступив до лав Збройних сил України, щоб захищати честь та гідність рідної Батьківщини.
Військову службу виконув в Донецькій області згідно наказу де і в червні 2023 року отримав декілька осколкових поранень в наслідок обстрілу на завданні. Не зважаючи на поранення, допоміг своїм побратимам й надалі відстоювати та обороняти незалежність нашої Держави.
Героїчно загинув 03 липня 2023 року на завданні поблизу напрямку Кремінна, Сєверодонецького р-н., Луганської області, вірний військовій присязі та Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну її свободу та незалежність.
Мій кум відважно виконував свій обов`язок, як громадянин України та почесний Громадянин міста Ужгорода, яким був нагороджено посмертно Міською владою. До останнього подиху був вірним своїм побратимам, присязі та державі.
Вдома на нього чекали люблячі донька та дружина, заради яких він був готовий віддати своє життя, заради їхнього блага, безпеки та свободи, близькі та рідні, яких він цінував та поважав.
Радіона вже не побачити. Не спитаємо: “Як ти?”, “Як в тебе справи?”. Він був завжди доброю, чуйною та веселою людиною. Завжди йшов на допомогу.
Я пишаюся своїм кумом, він Герой. Не зважаючи на все він пішов боронити нашу державу, але на жаль до своїх рідних та рідного дому повернувся на щиті, віддавши своє життя за незалежність та волю України.
Вважаю, що Микович Радіон Михайлович справжній Герой, та заслуговує на вищу державно нагороду — Героя України (посмертно).
Герої не вмирають, вони назавжди в наших серцях.
Низький уклін нашому Герою. Вічна пам`ять. Слава Україні!
2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.
Прошу вас, Шановний Пане Президент України, розглянути петицію про присвоєння військовослужбовцю Миковичу Радіону Михайловичу почесного звання Героя України (посмертно).
Микович Радіон Михайлович народився 10 серпня 1984 року в м. Ужгород де і прожив свої щасливі роки життя.
В квітні 2023 року вступив до лав Збройних сил України, щоб захищати честь та гідність рідної Батьківщини.
Військову службу виконув в Донецькій області згідно наказу де і в червні 2023 року отримав декілька осколкових поранень в наслідок обстрілу на завданні. Не зважаючи на поранення, допоміг своїм побратимам й надалі відстоювати та обороняти незалежність нашої Держави.
Героїчно загинув 03 липня 2023 року на завданні поблизу напрямку Кремінна, Сєверодонецького р-н., Луганської області, вірний військовій присязі та Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну її свободу та незалежність.
Мій кум відважно виконував свій обов`язок, як громадянин України та почесний Громадянин міста Ужгорода, яким був нагороджено посмертно Міською владою. До останнього подиху був вірним своїм побратимам, присязі та державі.
Вдома на нього чекали люблячі донька та дружина, заради яких він був готовий віддати своє життя, заради їхнього блага, безпеки та свободи, близькі та рідні, яких він цінував та поважав.
Радіона вже не побачити. Не спитаємо: “Як ти?”, “Як в тебе справи?”. Він був завжди доброю, чуйною та веселою людиною. Завжди йшов на допомогу.
Я пишаюся своїм кумом, він Герой. Не зважаючи на все він пішов боронити нашу державу, але на жаль до своїх рідних та рідного дому повернувся на щиті, віддавши своє життя за незалежність та волю України.
Вважаю, що Микович Радіон Михайлович справжній Герой, та заслуговує на вищу державно нагороду — Героя України (посмертно).
Герої не вмирають, вони назавжди в наших серцях.
Низький уклін нашому Герою. Вічна пам`ять. Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Гривняк Лідія Іванівна
25 лютого 2025
2.
Коваленко Олена Геннадіївна
25 лютого 2025
3.
Перців Оксана Петрівна
25 лютого 2025
4.
Лутак Наталія Іванівна
25 лютого 2025
5.
Павлюк Ольга Русланівна
25 лютого 2025
6.
Шадура Богдан Іванович
25 лютого 2025
7.
Батіщев Олександр Львович
25 лютого 2025
8.
Ільїна Марина Іванівна
25 лютого 2025
9.
Мартинюк Анна Василівна
25 лютого 2025
10.
Стасюк Світлана Борисівна
25 лютого 2025
11.
Зарєчнова Віта Олегівна
25 лютого 2025
12.
Кардаільська Ганна Олександрівна
25 лютого 2025
13.
Золотовська Валентина Василівна
25 лютого 2025
14.
Вераківська Катерина Володимирівна
25 лютого 2025
15.
Горячко Юлія Миколаївна
25 лютого 2025
16.
Гуславська Людмила Володимирівна
25 лютого 2025
17.
Ярощук Наталія Юріївна
25 лютого 2025
18.
Колесник Андрій Олегович
25 лютого 2025
19.
Красько Оксана Миколаївна
25 лютого 2025
20.
Канарьова Ольга Анатоліївна
25 лютого 2025
21.
Молчанова Світлана Михайлівна
25 лютого 2025
22.
Кишеня Марина Вікторівна
25 лютого 2025
23.
Столярова Катерина Вікторівна
25 лютого 2025
24.
Куц Ірина Вікторівна
25 лютого 2025
25.
Дубіцька Антоніна Іванівна
25 лютого 2025
26.
Чікіна Лариса Сергіївна
25 лютого 2025
27.
Кулік Людмила Анатоліївна
25 лютого 2025
28.
Журавська Тетяна Миколаївна
25 лютого 2025
29.
Ленда Тетяна Володимирівна
25 лютого 2025
30.
Шеломенцева Ірина Григорівна
25 лютого 2025
1151
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 85 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.