№22/242350-еп
Присвоєння Почесного Героя України (посмертно) солдату Миковичу Радіону Михайловичу, моєму кумові, який гідно обороняв незалежність нашої держави.
Автор (ініціатор): Мицьо Марина Юріївна
Дата оприлюднення: 20 лютого 2025
Я кума полеглого солдата Миковича Радіона Михайловича 2-го противотанкового відділення взводу вогневої підтримки 5-го десантно-штурмової роти
2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.
Прошу вас, Шановний Пане Президент України, розглянути петицію про присвоєння військовослужбовцю Миковичу Радіону Михайловичу почесного звання Героя України (посмертно).
Микович Радіон Михайлович народився 10 серпня 1984 року в м. Ужгород де і прожив свої щасливі роки життя.
В квітні 2023 року вступив до лав Збройних сил України, щоб захищати честь та гідність рідної Батьківщини.
Військову службу виконув в Донецькій області згідно наказу де і в червні 2023 року отримав декілька осколкових поранень в наслідок обстрілу на завданні. Не зважаючи на поранення, допоміг своїм побратимам й надалі відстоювати та обороняти незалежність нашої Держави.
Героїчно загинув 03 липня 2023 року на завданні поблизу напрямку Кремінна, Сєверодонецького р-н., Луганської області, вірний військовій присязі та Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну її свободу та незалежність.
Мій кум відважно виконував свій обов`язок, як громадянин України та почесний Громадянин міста Ужгорода, яким був нагороджено посмертно Міською владою. До останнього подиху був вірним своїм побратимам, присязі та державі.
Вдома на нього чекали люблячі донька та дружина, заради яких він був готовий віддати своє життя, заради їхнього блага, безпеки та свободи, близькі та рідні, яких він цінував та поважав.
Радіона вже не побачити. Не спитаємо: “Як ти?”, “Як в тебе справи?”. Він був завжди доброю, чуйною та веселою людиною. Завжди йшов на допомогу.
Я пишаюся своїм кумом, він Герой. Не зважаючи на все він пішов боронити нашу державу, але на жаль до своїх рідних та рідного дому повернувся на щиті, віддавши своє життя за незалежність та волю України.
Вважаю, що Микович Радіон Михайлович справжній Герой, та заслуговує на вищу державно нагороду — Героя України (посмертно).
Герої не вмирають, вони назавжди в наших серцях.
Низький уклін нашому Герою. Вічна пам`ять. Слава Україні!
2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.
Прошу вас, Шановний Пане Президент України, розглянути петицію про присвоєння військовослужбовцю Миковичу Радіону Михайловичу почесного звання Героя України (посмертно).
Микович Радіон Михайлович народився 10 серпня 1984 року в м. Ужгород де і прожив свої щасливі роки життя.
В квітні 2023 року вступив до лав Збройних сил України, щоб захищати честь та гідність рідної Батьківщини.
Військову службу виконув в Донецькій області згідно наказу де і в червні 2023 року отримав декілька осколкових поранень в наслідок обстрілу на завданні. Не зважаючи на поранення, допоміг своїм побратимам й надалі відстоювати та обороняти незалежність нашої Держави.
Героїчно загинув 03 липня 2023 року на завданні поблизу напрямку Кремінна, Сєверодонецького р-н., Луганської області, вірний військовій присязі та Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну її свободу та незалежність.
Мій кум відважно виконував свій обов`язок, як громадянин України та почесний Громадянин міста Ужгорода, яким був нагороджено посмертно Міською владою. До останнього подиху був вірним своїм побратимам, присязі та державі.
Вдома на нього чекали люблячі донька та дружина, заради яких він був готовий віддати своє життя, заради їхнього блага, безпеки та свободи, близькі та рідні, яких він цінував та поважав.
Радіона вже не побачити. Не спитаємо: “Як ти?”, “Як в тебе справи?”. Він був завжди доброю, чуйною та веселою людиною. Завжди йшов на допомогу.
Я пишаюся своїм кумом, він Герой. Не зважаючи на все він пішов боронити нашу державу, але на жаль до своїх рідних та рідного дому повернувся на щиті, віддавши своє життя за незалежність та волю України.
Вважаю, що Микович Радіон Михайлович справжній Герой, та заслуговує на вищу державно нагороду — Героя України (посмертно).
Герої не вмирають, вони назавжди в наших серцях.
Низький уклін нашому Герою. Вічна пам`ять. Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Летюча Яна Олександрівна
18 квітня 2025
2.
Міщенко Іван Васильович
18 квітня 2025
3.
Мигован Оксана Іванівна
18 квітня 2025
4.
Жук Дарина Миколаївна
18 квітня 2025
5.
Воронькова Тетяна Ігорівна
18 квітня 2025
6.
Крук Ольга Василівна
18 квітня 2025
7.
Стасюк Діана Валеріївна
18 квітня 2025
8.
Павлова Аліна Федорівна
18 квітня 2025
9.
Свідзінська Інна Володимирівна
18 квітня 2025
10.
Хорошко Наталія Павлівна
18 квітня 2025
11.
Ціздин Віра Романівна
18 квітня 2025
12.
Бистрова Соломія Богданівна
18 квітня 2025
13.
Мандибура Олеся Вікторівна
18 квітня 2025
14.
Гринчишин Ірина Миколаївна
18 квітня 2025
15.
Бондар Олена Петрівна
17 квітня 2025
16.
Мисюра Оксана Василівна
17 квітня 2025
17.
Котляр Валентина Вікторівна
17 квітня 2025
18.
Процько Катерина Ярославівна
17 квітня 2025
19.
Гушул Анастасія Сергіївна
17 квітня 2025
20.
Жайворонюк Олеся Павлівна
17 квітня 2025
21.
Ковба Галина Іванівна
17 квітня 2025
22.
Пономаренко Тетяна Василівна
17 квітня 2025
23.
Акімова Олена Андріївна
16 квітня 2025
24.
Зотько Аліна Вікторівна
16 квітня 2025
25.
Самкова Вікторія Миколаївна
16 квітня 2025
26.
Парпура Марина Вікторівна
16 квітня 2025
27.
Сидорук Галина Петрівна
16 квітня 2025
28.
Бочелюк Вікторія Сергіївна
16 квітня 2025
29.
Коршикова Вікторія Олександрівна
16 квітня 2025
30.
Назарова Ліна Євгеніївна
16 квітня 2025
2018
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 32 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.