Шановний пане Президенте, до Вас звертаються: батьки, його кохана, дитина, сестра, брати, племінники, друзі, побратими Анопко Миколи Геннадійовича. Просимо Вас розглянути та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно), відважному військовослужбовцю Збройних Сил України Анопку Миколі Геннадійовичу.

Шановний пане Президенте!
Звертаємося до Вас з проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Анопко Миколі Геннадійовичу, нашому синові, братові, коханому, племіннику, татові, побратиму, мужньому захиснику, хороброму воїну та справжньому патріоту нашої незалежної Батьківщини, який став добровольцем та пішов на захист нашої неньки України з перших днів повномасштабного вторгнення ворога.
Анопко Микола Геннадійович солдат, стрілець – зенітник 68-ої окремої єгерської бригади 2 зенітного ракетного відділення 3 зенітного ракетного взводу 2 зенітної ракетної батареї військової частини А 4056, загинув 7 січня 2025 року внаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лисівка, Покровського району, Донецької області.
Народився Анопко Микола Геннадійович, 1 вересня 1984 року у с. Переспа Рожищенського району Волинської області. Згодом проживав та навчався у місті Ківерці Волинської області. Закінчив ЗОШ I-IIІ ступеня №1 у 2001 році, а вже 30.10.2002 був призваний на строкову військову службу та направлений у військову частину А 3009. 28.04.2004 демобілізований в запас рядовим ППО. Далі Микола працював на місцевому підприємстві в деревообробному цеху в рідному місті Ківерці.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, 25 лютого 2022 року, не стояв осторонь, добровільно пішов на службу до Луцького ВОС – 100915 А/658 РТЦК та СП на посаду стрільця – санітара, а вже 21.05.2022 вступив до лав ЗСУ, а саме до військової частини А 7086 на посаду стрільця – зенітника, де ніс службу на Запорізькому напрямку у 2-му окремому стрілецькому батальйоні.
Перебуваючи на війні, Микола ніколи не відмовлявся виконувати будь-які завдання, поставлені перед ним та його побратимами. Він був справжнім другом і товаришем. За час проведений на війні, (майже 3 роки), проявив себе, як відповідальний воїн і справжній побратим, готовий прийти на допомогу. Перебуваючи в зоні активних бойових дій, Микола ніколи не скаржився, що йому важко, завжди підтримував і переконував інших та промовляв: «Все буде добре!» Був хоробрим, добрим, щирим, позитивним та відданим своїй службі. «Воїном світла!» Анопко Микола Геннадійович був нагороджений Головнокомандувачем Збройних Сил України: нагородою «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ» та медаллю «Ветеран війни». У квітні 2024 року була ротація на Донецький напрямок у військову частику А4056, 68-ма окрема єгерська бригада з девізом: «Ваші Душі за Наші Кривди». Своїми вчинками Микола довів, що зробив все для нашої вільної і незалежної України, маючи ще скільки планів та нездійсненних мрій! До останнього подиху був вірний своїм командирам, побратимам та державі, адже віддав без вагань, найцінніше - своє життя! Микола – це Герой, який заслужив кров'ю найвищу державну нагороду - Героя України (посмертно).
Нашому Герою Миколі, який повернувся додому на щиті назавжди залишилось 40 років! Микола мав серце воїна з душею патріота, він казав: «А хто як не Я!!!» Він жив і помер за свою країну - Україну!
Тому, просимо Вас, пане Президенте, вшанувати подвиги Героя, присвоєнням Анопку Миколі Геннадійовичу звання «Героя України» (посмертно). Вважаємо, що присвоєння цього високого звання, стане гідною шаною його пам’яті та підтвердження тієї важливої ролі, яку відіграв у долі нашої Держави.
Низький уклін та шана Герою! Вічна пам’ять та Вічна слава Герою! Слава Україні!