№22/242698-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату на імʼя Романок Іван Романович
Автор (ініціатор): Філімончук Богдана Володимирівна
Дата оприлюднення: 24 лютого 2025
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Романку Івану Романовичу, який загинув 24.04.2024 поблизу населеного пункту Андріївка Донецької області, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
Романок Іван Романович народився 12.08.2002 в місті Бровари. До війни він навчався в Національній академії внутрішніх справ. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну він пішов на фронт, щоб захищати свою Батьківщину.
З початку повномасштабного вторгнення, Іван, студент столичної академії внутрішніх справ, одразу приєднався до лав Броварського підрозділу ТрО у складі якого приймав участь в обороні Київщини.
Опісля ТРО Іван перевівся у 2мб 3ОШБр, 06.03.2023 з 16 березня того ж року вже виходив на бойові виходи на Бахмутському напрямку. З травня по вересень приймав безпосередню участь в штурмових та оборонних діях в напрямку Кліщіївки-Андріївки.
де нищив ворога, відбивав та ходив у штурми. У свої 20 років був одним із наймолодших командиром групи (фаєртіму) , разом з якою,звільняв Андріївку Донецької області, за що має нагороду «Залізний хрест».
14 вересня заходив в нп.Андріївка, де через 2 дні орки пішли в штурм кількістю взводу, який вони, власне, відбили.
За кілька місяців до загибелі, Іван перевівся до 93 ОМБр «Холодний Яр», в якій планував працювати на користь Української Нації на посаді головного сержанта роти та готувати особовий склад.
Іван завжди піклувався про своїх побратимів, підлеглих та ніколи не забував про свою сімʼю
Ось деякі його слова:
Що б я не казав стосовно наших варіантів кінця війни, я вірний присязі та своїй нації, а не … (байдужим українцям) і … (нечесній владі), я вірний справжнім українцям, які зі мною сидять в окопі, воюють в артилерії чи на дронах, займаються волонтерством, розвідкою та спецопераціями, військовою промисловістю та економікою, всім тим, хто приймає участь. І який б варіант не був, я буду зі своїми людьми до талого, що б зі мною не сталося.
Зважаючи на вищесказане, прошу Вас присвоїти Романку Івану Романовичу звання Героя України (посмертно).
Вірю, що його подвиг не буде забутий, і він назавжди залишиться в пам'яті українського народу як справжній герой.
Звертаюся до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Романку Івану Романовичу, який загинув 24.04.2024 поблизу населеного пункту Андріївка Донецької області, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
Романок Іван Романович народився 12.08.2002 в місті Бровари. До війни він навчався в Національній академії внутрішніх справ. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну він пішов на фронт, щоб захищати свою Батьківщину.
З початку повномасштабного вторгнення, Іван, студент столичної академії внутрішніх справ, одразу приєднався до лав Броварського підрозділу ТрО у складі якого приймав участь в обороні Київщини.
Опісля ТРО Іван перевівся у 2мб 3ОШБр, 06.03.2023 з 16 березня того ж року вже виходив на бойові виходи на Бахмутському напрямку. З травня по вересень приймав безпосередню участь в штурмових та оборонних діях в напрямку Кліщіївки-Андріївки.
де нищив ворога, відбивав та ходив у штурми. У свої 20 років був одним із наймолодших командиром групи (фаєртіму) , разом з якою,звільняв Андріївку Донецької області, за що має нагороду «Залізний хрест».
14 вересня заходив в нп.Андріївка, де через 2 дні орки пішли в штурм кількістю взводу, який вони, власне, відбили.
За кілька місяців до загибелі, Іван перевівся до 93 ОМБр «Холодний Яр», в якій планував працювати на користь Української Нації на посаді головного сержанта роти та готувати особовий склад.
Іван завжди піклувався про своїх побратимів, підлеглих та ніколи не забував про свою сімʼю
Ось деякі його слова:
Що б я не казав стосовно наших варіантів кінця війни, я вірний присязі та своїй нації, а не … (байдужим українцям) і … (нечесній владі), я вірний справжнім українцям, які зі мною сидять в окопі, воюють в артилерії чи на дронах, займаються волонтерством, розвідкою та спецопераціями, військовою промисловістю та економікою, всім тим, хто приймає участь. І який б варіант не був, я буду зі своїми людьми до талого, що б зі мною не сталося.
Зважаючи на вищесказане, прошу Вас присвоїти Романку Івану Романовичу звання Героя України (посмертно).
Вірю, що його подвиг не буде забутий, і він назавжди залишиться в пам'яті українського народу як справжній герой.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Рудько Інга Юріївна
24 травня 2025
2.
Мартинець Вікторія Сергіївна
24 травня 2025
3.
Луцюк Дарія Артемівна
24 травня 2025
4.
Бреус Інна Ігорівна
24 травня 2025
5.
Табака Ірина Богданівна
24 травня 2025
6.
Турчанова Інна Володимирівна
24 травня 2025
7.
Некроєнко Оксана Валентинівна
24 травня 2025
8.
Батющенко Наталя Вікторівна
24 травня 2025
9.
Безбородова Олена Аркадіївна
24 травня 2025
10.
Зіньковський Олексій Олегович
24 травня 2025
11.
Іванічко Мирослава Михайлівна
24 травня 2025
12.
Скірляк Ірина Василівна
24 травня 2025
13.
Ситнік Тетяна Василівна
24 травня 2025
14.
Сіренко Інна Михайлівна
24 травня 2025
15.
Вейс Олеся Олександрівна
24 травня 2025
16.
Олещук Катерина Анатоліївна
24 травня 2025
17.
Баценко Людмила Миколаївна
24 травня 2025
18.
Бутчак Христина Михайлівна
24 травня 2025
19.
Ламах Олександра Григорівна
24 травня 2025
20.
Андросова Ксенія Миколаївна
23 травня 2025
21.
Куляша Тарас Михайлович
23 травня 2025
22.
Косенко Наталія Миколаївна
23 травня 2025
23.
Гутовська Валерія Русланівна
23 травня 2025
24.
Мосійчук Надія Леонідівна
23 травня 2025
25.
Чужченко Карина Миколаївна
23 травня 2025
26.
Чайковська Лілія Володимирівна
23 травня 2025
27.
Люклян Надія Романівна
23 травня 2025
28.
Вознюк Анна Василівна
23 травня 2025
29.
Полєжаєва Тетяна Володимирівна
23 травня 2025
30.
Тихоненко Вікторія Сергіївна
23 травня 2025